Постанова
Іменем України
15 травня 2019 року
м. Київ
справа № 202/6309/16-ц
провадження № 61-38718св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2018 року у складі судді Бєльченко Л. А. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2018 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа - Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3, який є дідом відповідача. Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . У цьому ж місяці, до своєї смерті, ОСОБА_3 звернувся до неї і просив вирішити питання щодо спадкування належної йому частини квартири. ОСОБА_3 хотів заповісти 1/3 частини квартири відповідачеві і 2/3 частини їй. У зв`язку з цим, вона сповістила відповідача, але ОСОБА_2 відповів, що він вже має заповіт і не дасть можливість його змінити. Відповідач відмовився надавати паспорт ОСОБА_3, який знаходився у нього, і відмовився запросити нотаріуса. В зв`язку з тим, що відповідач умисно перешкоджав ОСОБА_3 змінити заповіт, позивач просила суд усунути ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті ОСОБА_3
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що обставинами, встановленими в судовому засіданні, не доведено і не підтверджується, що ОСОБА_2 перешкоджав ОСОБА_3 змінити раніше складений заповіт або скасувати його. З представлених сторонами і оглянутих у судовому засіданні відеозаписів убачається, що позивач сама пропонує ОСОБА_3 змінити раніше складений ним заповіт; указує як потрібно розподілити частки між нею та відповідачем у спадковій квартирі; наполягає на тому щоб запросити нотаріуса для складання нового заповіту. При цьому сам ОСОБА_3 такого волевиявлення не висловлює, а лише погоджується на пропозицію ОСОБА_1 Все це відбувається майже за тиждень до смерті ОСОБА_3, при цьому останній знаходиться у дуже хворобливому стані, про що свідчить те, що він не підіймається з ліжка і ледве, не одразу, відповідає на запитання.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 з корисливих мотивів перешкоджав померлому висловити свою останню волю, тому положення статті 1224 ЦК України до відповідача застосовані бути не можуть.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У липні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу не повідомивши її про день, час та місце її розгляду. Відповідач у судових засіданнях стверджував, що в нього не було паспорту її батька, але факт відсутності в нього паспорту відповідач не довів. Його слова не підтверджуються жодним доказом, який був би встановлений судами, свідки, які заявлені ним, у судові засідання не з`явились крім одного, який нічого по суті питання пояснити не зміг.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, батько позивача і дід відповідача.
Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 21 листопада 2001 року, виданому Виконавчим комітетом міської Ради народних депутатів, ОСОБА_3 належала Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 .
Із пояснень сторін встановлено, що за життя ОСОБА_3 склав заповіт на ім`я ОСОБА_2 .
Нормативно-правове обґрунтування
Згідно з частиною другою статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.
Виходячи з аналізу цієї норми, спадкоємець, маючи корисливий умисел, вчиняє дії, результатом яких є виникнення права на спадкування або збільшення його частки у спадщині. Незважаючи на те, що частина друга цієї статті прямо не вимагає підтвердження вчинення незаконних дій спадкоємця у судовому порядку, лише судове рішення може бути легітимною підставою для встановлення факту їх умисного вчинення і, як наслідок, - про усунення спадкоємця від права на спадкування.