Постанова
Іменем України
15 травня 2019 року
м. Київ
справа № 405/7267/17
провадження № 61-4331св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Авраменко Т. М., Суровицької Л. В., від 29 січня 2019 року.
Короткий зміст позовних вимог
01 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 05 грудня 2014 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до умов якого він передав, а відповідач отримав від нього грошові кошти у сумі 13 000 доларів США. У договорі позики наявна умова про сплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 10 % від суми позики щомісяця. Відповідач на день звернення позивача до суду, грошові кошти не повернув, а тому за період з 05 грудня 2014 року по 30 листопада 2017 року (35 місяців) розмір процентів складає 45 500 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України з урахуванням курсу долара 26, 86144 грн становить 1 222 130, 00 грн.
Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, стягнути з відповідача на його користь суму основного боргу 349 180, 00 грн та відсотки у розмірі 1 222 130, 00 грн, судові витрати покласти на відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда, у складі судді Шевченко І. М., від 16 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 349 180, 00 грн основного боргу за договором позики та 1 222 130, 00 грн процентів. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу у зв`язку із неналежним виконанням боргових зобов`язань, а також відсотки, обумовлені договором позики, за весь час користування грошовими коштами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного судувід 29 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 серпня 2018 року скасовано в частині визначення та стягнення відсотків за договором позики від 05 грудня 2014 року. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в частині визначення та стягнення відсотків за договором позики від 05 грудня 2014 року задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10 826, 40 грн - відсотків за користування позикою. В іншій частині рішення залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 основного боргу за договором позики у розмірі 13 000, 00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день звернення до суду складало 349 180, 00 грн, є законним та обґрунтованим. Однак, стягуючи із відповідача проценти за договором позики за весь час користування грошовими коштами, судом допущено порушення статті 1048 ЦК України, не враховано строк користування позикою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 29 січня 2019 року в частині скасування рішення районного суду щодо стягнення відсотків за договором позики та винести в цій частині нове рішення, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору апеляційним судом не враховано, що положення статті 1048 ЦК України надають право позивачу на стягнення із відповідача відсотків за договором позики за весь період користування грошовими коштами, враховуючи умови договору позики та положення частини четвертої статті 631 ЦК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 посилається на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Вказує, що судом апеляційної інстанцій зроблено правильний та обґрунтований висновок про те, що вимоги позивача про стягнення процентів за договором позики після 05 березня 2015 року (закінчення строку користування позикою) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 05 грудня 2014 року було укладено договір позики (а. с. 5).
Згідно вказаного договору відповідач отримав від позивача 13 тис. доларів США зі сплатою 10 % на місяць на строк, визначений договором.
Здійснення останнього платежу згідно пункту 2 договору позики позичальник мав здійснити не пізніше 05 березня 2015 року.
Отримання зазначеної суми підтверджено договором позики від 05 грудня 2014 року (з розпискою), оригінал якого міститься в матеріалах справи (а. с. 47).
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.