Постанова
Іменем України
15 травня 2019 року
м. Київ
справа № 754/2366/18
провадження № 61-2188св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_4, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 вересня 2018 року у складі судді: Лісовської О. В., та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року у складі колегії суддів: Панченка М. М., Слюсар Т. А., Волошина В. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 рокуОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом, вселення, зобов`язання вчинити дії та виселення.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 у 1988 році на правах члена сім`ї ОСОБА_2, як одноособової власниці квартири АДРЕСА_1, був поселений та зареєстрований в указаній квартирі, а тому факт його реєстрації є підставою для подальшого користування квартирою та проживання у ній. Між тим, відповідачі (батьки позивача) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згадану квартиру здали в найм ОСОБА_5, яка проживає там зі своєю сім`єю, що не дає можливості позивачу здійснювати своє право користування цим житлом.
ОСОБА_1 просив:
зобов`язати відповідачів усунути йому перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_1 до цієї квартири та надання йому дубліката ключів від вхідних дверей квартири;
зобов`язати відповідачів розірвати договір найму спірної квартири з наймачем ОСОБА_5 та виселити її разом з членами її сім`ї з указаної квартири.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Вселено ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1, а також зобов`язано відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надати позивачу ключі від вхідних дверей цієї квартири. У задоволенні позовних вимог про розірвання договору найму квартири та виселення зі спірної квартири ОСОБА_5 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач зареєстрований у спірній квартирі з волі її власника, під час реєстрації був малолітнім, відповідачі створили перешкоди у користуванні позивачу квартирою, чим порушили його права на користування цим житлом. При частковому задоволенні позовних вимог, суд керувався положеннями статті 156 ЖК України та виходив з того, що указана норма передбачає збереження права користування житлом лише для членів сім`ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, за умови збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто за незмінності власника майна. При відмові у задоволенні частини позовних вимог, суд виходив із того, що позивач не довів факту укладення договору найму житла між відповідачами та ОСОБА_5, на який посилається позивач, і позивач не є стороною договору найму квартири, а тому не вправі вимагати припинення цих договірних відносин.
Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, вважав його законним та обґрунтованим.
Аналіз змісту постанови Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року свідчить, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про виселення можливих наймачів (зобов`язання відповідачів розірвати договір найму квартири з наймачем ОСОБА_5 та її виселення разом з членами сім`ї) до апеляційного суду не оскаржувалося, тому в апеляційному порядку не переглядалося.
Аргументи учасників справи
У січні 2019 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_4, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачі не отримували судових повісток на судове засідання, призначене на 27 вересня 2018 року.
Вказується, що позивач останні 4 роки у спірній квартирі не проживає, має у власності житловий будинок у с . Гореничі Київської області, що підтверджується відомостями з Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Позивач порушує права відповідачів на користування та розпорядження своєю власністю, оскільки квартирою не користується протягом тривалого часу, не бере участі в її утриманні, маючи інше житло. У якому фактично мешкає, добровільно не змінює реєстрацію місця свого проживання. На даний час позивач є повнолітнім, має окрему сім`ю та має у власності окремий житловий будинок, у якому проживає із сім`єю. Посилання судів на практику ЄСПЛ було б можливим у разі реальної загрози втрати житла позивачем, однак судами не враховано, що позивач не є членом сім`ї відповідача в розумінні чинного законодавства, створив свою сім`ю, придбав житло, а відповідачі є власниками квартири, тому позивач є таким, що втратив право користування цим житлом.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються тільки в частині задоволених позовних вимог, а в частині зобов`язання відповідачів розірвати договір найму квартири з наймачем ОСОБА_5 та її виселення разом з членами сім`ї не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін.Відзив мотивований тим, що відповідачі на їх 5 представників мали змогу дізнатися про місце та час розгляду справи, у результатах якої вони безпосередньо заінтересовані. Судами не встановлено факту відносин оренди між відповідачами та третіми особами і, як наслідок, створення таким чином позивачу перешкод у доступі до квартири. На даний час позивач вже немає сім`ї, а будинок у Київській області перебуває у стані будівництва і не має комунікацій. Позивач хоч і є дорослою людиною, однак не припиняє бути дитиною по відношенню до відповідачів і їх кровне споріднення не припиняється. Всі доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що є підставою для залишення оскаржених рішень без змін.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду