Постанова
Іменем України
15 травня 2019 року
м. Київ
справа № 752/18565/17
провадження № 61-553св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_2, Голосіївська районна в м. Києві рада, комунальне підприємство "Голосіїво-будінвест",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 червня 2018 року у складі судді: Чередніченка Н. П., та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Іванченка М. М., Музичко С. Г.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_2, Голосіївської районної в м. Києві ради, комунального підприємства "Голосіїво-будінвест" (далі - КП "Голосіїво-будінвест") про визнання недійсним інвестиційного контракту.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 є власником житлової квартири АДРЕСА_1 . У 2015 році позивач дізналась, що ОСОБА_2 на підставі інвестиційного контракту № 97 про переобладнання горища та заміни даху на мансардний поверх від 18 листопада 2005 року, має майнові права на горище в будинку, де знаходиться належна їй квартира. Відповідно до пункту 2.1.2 вказаного інвестиційного договору Голосіївська районна в м. Києві рада та КП "Голосіїво-будінвест" має передати ОСОБА_2 у власність горище житлового будинку АДРЕСА_1 .
Позивач вважала, що передача горища у власність ОСОБА_2 є незаконною, оскільки позбавляє права власності на горище інших співвласників будинку, а також умови контракту щодо розпорядження горищем будинку без нотаріальної згоди всіх співвласників суперечать чинному закону і порушує вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину.
ОСОБА_3 просила визнати недійсним інвестиційний контракт № 97 від 18 листопада 2005 року про переобладнання горища житлового будинку АДРЕСА_1 та заміни даху на мансардний поверх.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що горище житлового будинку АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю. Рішення Голосіївської районної в м. Києві ради № 39/16 від 27 жовтня 2005 року, на підставі якого було укладено оспорюваний контракт, сторонами не оскаржувалось, та є чинним. На момент укладення інвестиційного договору Голосіївська районна в м. Києві рада виступала як власник майна, а КП "Голосіїво-будінвест" як уповноважений орган власника, та майно перебувало у комунальній власності. Чинне законодавство України, на час укладення контракту, не передбачало обов`язкового нотаріального посвідчення правочину.
При відхиленні доводів апеляційної скарги про те, що об`єкт правочину (горище будинку) перебувало у спільній сумісній власності всіх власників квартир у буд. № 85, апеляційний суд вказав, що спірне нерухоме майно перебувало у комунальній власності.
При відхиленні доводів апеляційної скарги про те, що відсутність нотаріально посвідченої згоди всіх власників будинку є підставою для визнання контракту недійсним, колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Аргументи учасників справи
У грудні 2018 року ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржені рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що горище будинку ніколи не обліковувалось як самостійне нежитлове приміщення в будинку. У рішенні Конституційного Суду України N 4-рп/2004 від 02 березня 2004 року (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) вказано, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій. Спірне горище має правовий режим допоміжного приміщення, а відтак є приміщенням загального користування і право спільної сумісної власності у сенсі частини 2 статті 382 ЦК України та пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" на це приміщення є і у позивача, і у інших співвласників будинку та не потребує підтвердження. Дії відповідачів порушують право власності і користування співвласників. Нотаріально посвідчена згода співвласників на відчуження майна відсутня.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2019 року справа призначена до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що 27 жовтня 2005 року Голосіївська районна в м. Києві рада прийняла рішення № 39/16 про залучення інвесторів до переобладнання горищ будинків та заміни дахів на мансардні поверхи у будинках Голосіївського району м. Києва. Згідно пункту 1.1. цього рішення, Голосіївська районна в м. Києві рада визнала інвестором по переобладнанню горищ будинків та заміни дахів на мансардні поверхи - ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 - горище площею 1 000, кв. м під житлові приміщення.
18 листопада 2005 року між Голосіївською районною у м. Києві радою, яка іменується власник, комунальним підприємством "Голосіїво-будінвест", яке іменується як уповноважений орган власника та фізичною особою ОСОБА_2 на підставі рішення Голосіївської районної в м. Києві ради № 39/16 від 27 жовтня 2005 року, укладено інвестиційний контракт № 97 про переобладнання горища житлового будинку АДРЕСА_1 та заміни даху на мансардний.
ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.