ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду
Ситнік О. М.
24 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 816/2261/18
Провадження № 11-111апп19
у справі за позовом заступника керівника Кременчуцької місцевої прокуратури до Кременчуцької міської ради Полтавської області (далі - Кременчуцька міськрада) про визнання протиправним та нечинним рішення
за касаційною скаргою Кременчуцької міськради на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року у складі судді Кукоби О. О. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року у складі колегії суддів Мінаєвої О. М., Бартош Н. С., Макаренко Я. М.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Кременчуцької міськради на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2018 рокузакрито.
Із висновками Великої Палати Верховного Суду не погоджуюся та відповідно до частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) висловлюю окрему думку з огляду на таке.
У липні 2018 року заступник керівника Кременчуцької місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та нечинним рішення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі.
У серпні 2018 року Кременчуцька міськрада звернулася з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та закрити провадження у справі. Свої вимоги мотивувала тим, що суд першої інстанції помилково відкрив провадження у справі, оскільки оскаржуваним ненормативним актом індивідуальної дії Кременчуцької міськради встановлюються взаємовідносини в процесі розпорядження (оренда) майном між суб`єктами господарювання, то цей спір має розглядатися в порядку господарського судочинства.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року апеляційну скаргу Кременчуцької міськради залишено без задоволення, ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року залишено без змін.
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, Кременчуцька міськрада просила скасувати оскаржувані судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції порушено провадження у справі, яка підлягала розгляду за правилами господарського судочинства.
Щодо можливості оскарження ухвали суду першої інстанції у зв`язку з порушенням правил юрисдикції, зазначаю наступне.
Ухвалу про відкриття провадження у справі Полтавським окружним адміністративним судом постановлено 17 липня 2018 року.
Апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі подано 01 серпня 2018 року та зареєстровано 06 серпня 2018 року, тобто за дії КАС України в редакції від 03 жовтня 2017 року (у подальшому тексті будуть застосовуватися норми КАС України саме в зазначеній редакції).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.
КАС України розрізняє предметну, суб`єктну, інстанційну та територіальну юрисдикцію (підсудність). Разом з тим усі вимоги щодо юрисдикції об`єднано в главі 2 КАС України «Адміністративна юрисдикція».
У статті 19 КАС України визначено категорії справ, що відносяться до юрисдикції адміністративних судів.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»;
13) спорах щодо оскарження рішень Націо