ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 903/618/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
на рішення господарського суду Волинської області від 20.11.2018
(Суддя - Шум М.С.)
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2019
(Колегія суддів: Розізнана І.В. - головуючий, Грязнов В.В., Мельник О.В.)
у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
до Фізичної особи-підприємця Печук І.В.
про стягнення 98 242, 43 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. В липні 2014 ПАТ КБ "Приватбанк" (далі в тексті - Позивач/Банк) подано до господарського суду Волинської області позов до фізичної особи-підприємця Печук І.В. (далі в тексті - Відповідач) про стягнення 98242,43 грн., з яких 93775,93 грн. заборгованості за кредитом, 4366,67 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 99,83 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.
2. Рішенням господарського суду Волинської області від 11.09.2014 позов задоволено; вирішено стягнути з Відповідача на користь Позивача 93 775, 93 грн заборгованості за кредитом, 4366,67 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом, 99,83 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором та 1 964, 85 грн судового збору. Суд першої інстанції своє рішення мотивував неналежним виконанням Відповідачем умов договору від 17.03.2011 з огляду на непогашення заборгованості за кредитом перед Банком.
3. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 рішення господарського суду Волинської області від 11.09.2014 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. Постанова мотивована тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме відповідачем підписано електронним цифровим підписом заяву від 17.03.2011 про приєднання до Умов, Тарифів ПАТ КБ "Приватбанк". Крім того, позивачем не надано підписаного сторонами договору, в якому б були визначені сума кредиту, що надається банком, розмір відсотків за користування кредитом, строк повернення та інші істотні умови.
4. Окрім того, під час апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції призначено судову експертизу, в результаті чого 13.11.2017 Київський науково-дослідний інститут судових експертиз надав апеляційному суду висновок від 30.10.2017 №158/15-35 за результатами проведення судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів.
5. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.04.2018 (із врахування ухвали від 01.06.2018), касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задоволено частково, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 та рішення господарського суду Волинської області від 11.09.2014 скасовано, а справу №903/618/14 направлено на новий розгляд до господарського суду Волинської області. При цьому були зроблені вказівки на необхідність під час нового розгляду справи, у залежності від встановлених обставин справи, керуючись принципом найбільшої вірогідності, встановити ознаки виконання відповідачем договору кредитування (отримання кредитних коштів) крізь призму "зон відповідальності" позичальника та банку при наданні кредиту шляхом використання системи "Приват 24" чи іншим способом (у залежності від встановлених судом обставин).
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій ухвалених за результатами розгляду позову
6. Рішенням господарського суду Волинської області від 20.11.2018, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2019, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
7. Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані наступним:
7.1. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вважає, що Позивачем не доведено обставин, які безспірно вказують, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, зокрема перерахування коштів в сумі 95000 грн.(яка в основному утворює заборгованість, що просить стягнути банк), з рахунку фізичної особи-підприємця Печук І.В. на рахунок ТОВ "ТЕК-ЕТАЛОН" згідно платіжного доручення №22111 від 21.11.2013, тому не вбачає підстав для задоволення позову.
7.2. Суд апеляційної інстанції зазначив, що Позивачем не заперечений факт, що система "Приват 24" експлуатується Банком, під його технічним та юридичним контролем. Саме Банк забезпечує доступ усіх користувачів до цієї системи і несе ризики несанкціонованого доступу до цієї системи (правова позиція Верховного суду України у постанові від 13.05.2015 у справі №6-71цс15).
7.3. В постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що як свідчать матеріали справи, Позивач жодних дій для з`ясування обставин здійснення спірної трансакції не вчинив, будь-якої інформації про результати свого службового розслідування не надав, а весь тягар доведення відсутності своєї вини переклав на Відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
8. До Верховного Суду від Позивача надійшла касаційна скарга у якій Позивач просить суд скасувати рішення господарського суду Волинської області від 20.11.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2019, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
9. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у касаційній скарзі наведено наступні доводи:
9.1. Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги банківську виписку як належний доказ, чим порушили приписи ст. ст. 73, 74, 76-78 ГПК України.
9.2. Суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення без врахування правових висновків Верховного Суду.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
10. До Верховного Суду не надходив відзив на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
11. Ухвалою Верховного Суду від 19.04.2019 відкрито касаційне провадження у справі №903/618/14 за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Волинської області від 20.11.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 у вказаній справі; вирішено призначити до розгляду касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Волинської області від 20.11.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 у справі №903/618/14 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
12. Дослідивши без виклику учасників судового процесу наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без змін, виходячи з наступного.
13. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
14. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Щодо доводів касаційної скарги, які викладені у підпунктах 9.1., 9.2. пункту 9 даної постанови, колегія суддів зазначає наступне.