ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 911/1551/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
на ухвалу Господарського суду Київської області
(суддя - Карпечкін Т.П.)
від 16.07.2018
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Мартюк А.І., судді - Буравльов С.І., Зубець Л.П.)
від 13.02.2019,
у справі за позовом ОСОБА_3,
до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Арсенал-Київ",
2) ОСОБА_1,
3) ОСОБА_2,
про визнання недійсними рішень загальних зборів, визнання недійсним договору та скасування реєстраційних дій,
В С Т А Н О В И В:
у липні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "ФК "Арсенал-Київ", ОСОБА_1 та Піріча Івіци про визнання недійними рішень загальних зборів, визнання недійсними договорів та скасування реєстраційних дій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення загальних зборів учасників ТОВ "ФК "Арсенал-Київ", оформлені протоколом № 15 від 02.09.2016 є недійсними, а протокол підробленим, оскільки до протоколу занесені неправдиві відомості щодо повідомлення позивача про проведення загальних зборів та щодо присутності позивача на загальних зборах. На загальних зборах був відсутній кворум. ОСОБА_3 зазначав, що з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань він дізнався, що на підставі оскаржуваного рішення загальних зборів здійснювався подальший перепродаж його частки і вчинялися відповідні реєстраційні дії щодо внесення змін до установчих документів та відомостей про товариство. Так, 09.02.2018 ОСОБА_1 відчужив ОСОБА_2 частину своєї частки в статутному капіталі товариства у розмірі 50% статутного капіталу, що становить 12 000 грн, яку раніше незаконно отримав від позивача. У результаті цього частка відповідача-2 була поділена.
Одночасно з позовом до суду подано заяву про його забезпечення шляхом накладення арешту на все майно ТОВ "ФК "Арсенал-Київ", встановлення заборони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розпоряджатися (продавати, дарувати, передавати чи іншим чином відступати, відчужувати, зменшувати частку, виходити зі складу учасників, передавати у заставу) своїми частками (їх частинами) у статутному капіталі ТОВ "ФК "Арсенал-Київ".
Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що існує загроза невиконання рішення суду у справі в разі задоволення позову, оскільки існує ймовірність, що ОСОБА_1. та ОСОБА_2 будуть вживатись заходи для утруднення поновлення порушених прав та інтересів позивача шляхом перепродажу отриманих на підставі оскаржуваних рішень загальних зборів часток ТОВ "ФК "Арсенал-Київ", їх поділу, розпорядження майном товариства.
Також позивач в заяві зазначав, що 06.02.2018 відповідачем-2, відповідачем-3 та ОСОБА_7 було створено нову компанію з майже аналогічною назвою як у відповідача-1, а саме товариство з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Арсенал (Київ)", одним з засновників якого є відповідач-1 з розміром внеску в статутний капітал 500 грн, що свідчить про виведення майна з ТОВ "ФК "Арсенал-Київ", в якому позивач був засновником. Мало місце відчуження нерухомого майна ТОВ "ФК "Арсенал-Київ" - об`єктів першої черги будівництва "Центру вищої спортивної майстерності футбольного клубу "Княжа", що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 112715899 від 02.02.2018 та № 115284228 від 26.02.2018.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.07.2018, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019, заяву про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розпоряджатися (продавати, дарувати, передавати чи іншим чином відступати, відчужувати, зменшувати частку, виходити зі складу учасників, передавати у заставу) своїми частками (їх частинами) у статутному капіталі ТОВ "ФК "Арсенал-Київ". В накладенні арешту на майно ТОВ "ФК "Арсенал-Київ" відмовлено.
Приймаючи рішення господарські суди вказали, що у цій справі позивачем оспорюється дійсність рішень загальних зборів учасників ТОВ "ФК "Арсенал-Київ", відповідно до яких відбувся перехід частки ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Суд вважав за доцільне забезпечити позов шляхом заборони таким особам розпоряджатись своїми частками у статутному капіталі ТОВ "ФК "Арсенал-Київ". Вказали, що невжиття таких заходів унеможливить ефективний захист та поновлення прав позивача, у разі, якщо під час розгляду спору у цій справі будуть встановлені факти порушення прав позивача, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можуть вільно розпорядитись своїми частками, законність набуття права на які оспорюється позивачем.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали касаційну скаргу, в якій просять скасувати вказані рішення в частині часткового задоволення заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні заяви ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову.
Підставами для скасування судових актів відповідачі зазначають порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції, зокрема ст. 136 ГПК України. На думку скаржників припущення щодо ймовірного утруднення виконання рішення суду відповідачами шляхом продажу часток, їх поділу, розпорядження майном відповідача-1 не було підтверджено належними доказами та не є підставою для застосування заходів забезпечення позову. Посилаються на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 26.07.2018 у справі № 911/396/18.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає постанову апеляційного суду та ухвалу місцевого суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Вказує, що невжиття заходів забезпеченні позову призведе до подання іншого позову про визнання недійсними рішень, оскільки існує загроза, що відповідачі надалі будуть здійснювати перепродаж його частки. Посилається на правову позицію щодо забезпечення позову у немайнових спорах викладену в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За умовами ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
За змістом ч. 5 ст. 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: 1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; 2) емітенту, зберігачу, депозитарію надавати реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства; 3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; 4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.