Постанова
Іменем України
13 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 331/6927/16-ц
Провадження № 14-651 цс 18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача - Ситнік О. М.
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І ., Гудими Д. А., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю ., Яновської О. Г.
розглянула справу за позовом ОСОБА_13 (далі також - позивачка) до ОСОБА_14, Запорізького обласного військового комісаріату (далі також - Запорізький ОВК), Міністерства оборони (далі також - МО) України про усунення від права на отримання державної грошової допомоги, пов`язаної зі смертю військовослужбовця, та зобов`язання усунути від прав на передбачені законом пільги для члена сім`ї загиблого військовослужбовця
за касаційними скаргамипозивачки на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2017 року, ухвалене суддею Жуковою О. Є., та дві ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 11 липня 2017 року, постановлені колегією суддів у складі Подліянової Г. С., Гончар М. С. і Кримської О. М.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_13 ;
відповідачі: ОСОБА_14, Запорізький ОВК, МО України.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 21 жовтня 2016 року позивачка звернулася з позовом, в якому з урахуванням уточнень просила:
1.1. Усунути ОСОБА_14 від права на отримання державної грошової допомоги, пов`язаної із загибеллю військовослужбовця - ОСОБА_15 ;
1.2. Зобов`язати Запорізький ОВК, МО України усунути ОСОБА_14 від прав на пільги, встановлені для члена сім`ї загиблого військовослужбовцястаттею 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII).
2. Мотивувала позов такими обставинами:
2.1. 1 червня 1980 року позивачка уклала з ОСОБА_14 шлюб, від якого у подружжя народився син - ОСОБА_15 Коли останньому було 7 років, ОСОБА_14 пішов із сім`ї, і за його позовом на підставі відповідного рішення суду шлюб був розірваний. Після розірвання шлюбу ОСОБА_14 не підтримував зв`язок із родиною, сину матеріально не допомагав.
2.2. 31 липня 2014 року ОСОБА_15 був мобілізований, а ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув під час виконання бойового завдання, беручи участь в антитерористичній операції на території Донецької області.
2.3. 3 жовтня 2014 року позивачка отримала половину одноразової грошової допомоги, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - одноразова грошова допомога) в розмірі 304 500 грн.
2.4. Оскільки ОСОБА_14 ухилявся від виконання обов`язків з утримання та виховання сина, позивачка вважає, що ОСОБА_14 потрібно позбавити усіх майнових прав щодо сина, зокрема, права на одержання одноразової грошової допомоги.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
3. 14 березня 2017 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя постановив ухвалу, якою закрив провадження у справі в частині вимоги зобов`язати Запорізький ОВК і МО України усунути ОСОБА_14 від прав на пільги для члена сім`ї загиблого військовослужбовця, передбачені статтею 15 Закону № 3551-XII.
4. Мотивував ухвалу тим, що спір в частині зазначеної вимоги виник через надання ОСОБА_14 права на визначені статтею 15 Закону № 3551-XII пільги для члена сім`ї загиблого військовослужбовця. А тому ця вимога має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
5. Того ж дня Жовтневий районний суд м. Запоріжжя ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні вимоги усунути ОСОБА_14 від права на отримання одноразової грошової допомоги, пов`язаної із загибеллю військовослужбовця.
6. Мотивував рішення так:
6.1. ОСОБА_14 не був позбавлений батьківських прав щодо ОСОБА_15, а тому на нього не може бути покладена відповідальність, встановлена частиною першою статті 166 Сімейного кодексу (далі - СК) України, у вигляді втрати прав, заснованих на спорідненості з дитиною.
6.2. Одноразова грошова допомога не є спадщиною. Отже, до спірних правовідносин не застосовуються положення щодо спадкування, зокрема приписи статті 1224 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.
6.3. Позивачка обрала невірний спосіб захисту, оскільки ОСОБА_14 вже виплачена одноразова грошова допомога.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
7. 11 липня 2017 року Апеляційний суд Запорізької області постановив ухвалу, якою залишив без змін ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2017 року про закриття провадження у справі в частині вимоги зобов`язати Запорізький ОВК і МО України усунути ОСОБА_14 від прав на передбачені статтею 15 Закону № 3551-XII пільги для члена сім`ї загиблого військовослужбовця.
8. Мотивував цю ухвалу тим, що спір із Запорізьким ОВК і МО України у частині вимоги зобов`язати їх вчинити певні дії виник з приводу надання ОСОБА_14 прав на пільги, а позивачка фактично не погоджується з рішенням комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 22 квітня 2016 року № 26 щодо призначення одноразової грошової допомоги батьку загиблого військовослужбовця. Тому спір у цій частині має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
9. 11 липня 2017 року Апеляційний суд Запорізької області постановив ухвалу, якою залишив без змін рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2017 року про відмову у задоволенні вимоги усунути ОСОБА_14 від права на отримання одноразової грошової допомоги, пов`язаної із загибеллю військовослужбовця.
10. Мотивував цю ухвалу так:
10.1. Вирішення питань призначення, виплати або невиплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю належить не до компетенції суду, а уповноважених на це органів.
10.2. Виплата/невиплата одноразової грошової допомоги не залежить від того, чи ухилявся батько від виконання батьківських обов`язків.
10.3. Оскільки ОСОБА_14 не був позбавлений судом батьківських прав, він не може нести згідно з частиною першою статті 166 СК України відповідальність у вигляді втрати прав, заснованих на спорідненості з дитиною.
10.4. Одноразова грошова допомога у зв`язку із загибеллю військовослужбовця не є спадщиною в розумінні ЦК України, а тому до спірних правовідносин не можуть застосовуватися приписи щодо спадкування, зокрема й приписи статті 1224 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
11. 31 липня 2017 року позивачка звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11 липня 2017 року про перегляд цього рішення, ухвалені в частині вимоги усунути ОСОБА_14 від права на отримання державної грошової допомоги, пов`язаної із загибеллю військовослужбовця. Просить їх скасувати й ухвалити нове рішення або "змінити рішення по суті спору".
12. 4 серпня 2017 року позивачка звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11 липня 2017 року щодо закриття провадження у справі у частині вимоги зобов`язати Запорізький ОВК і МО України усунути ОСОБА_14 від прав на передбачені статтею 15 Закону № 3551-XII пільги для члена сім`ї загиблого військовослужбовця. Просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове або "змінити рішення щодо суті спору".
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
13. 5 грудня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
14. Мотивував ухвалу тим, що в одній з касаційних скарг є доводи щодо порушення судами правил предметної юрисдикції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційні скарги
15. У касаційній скарзі на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11 липня 2017 року про перегляд цього рішення, ухваленого в частині вимоги усунути ОСОБА_14 від права на отримання державної грошової допомоги, пов`язаної із загибеллю військовослужбовця, позивачка стверджує, що ОСОБА_14 майже 15 років ухилявся від виконання його обов`язків щодо утримання сина, не сплачував аліменти, не приймав участі у його вихованні, а тому має застосовуватися стаття 1224 ЦК України. Вважає, що одержання батьком, який ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків, одноразової грошової допомоги після загибелі сина згідно із Законом № 3551-XII свідчить про соціальну несправедливість.
16. У касаційній скарзі на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11 липня 2017 року щодо закриття провадження у справі у частині вимоги зобов`язати Запорізький ОВК і МО України усунути ОСОБА_14 від прав на передбачені статтею 15 Закону № 3551-XII пільги для члена сім`ї загиблого військовослужбовцяпозивачка вказує, що не оскаржує рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень. А тому помилковими є висновки суду апеляційної інстанції щодо адміністративної юрисдикції суду в частині вимоги зобов`язати Запорізький ОВК і МО України усунути ОСОБА_14 від прав на передбачені статтею 15 Закону № 3551-XII пільги для члена сім`ї загиблого військовослужбовця.
(2) Позиції інших учасників справи
17. 7 листопада 2017 року ОСОБА_14 подав два примірники заперечення на касаційну скаргу позивачки на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11 липня 2017 року про перегляд цього рішення. Мотивував заперечення тим, що доводи касаційної скарги ґрунтуються на суб`єктивних судженнях позивачки. Просить у задоволенні касаційної скарги відмовити. Заперечення щодо касаційної скарги на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11 липня 2017 року щодо закриття провадження у справі ОСОБА_14 не висловив.
18. Інші учасники справи відзиви на касаційні скарги не подали.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(1.1) Щодо юрисдикції суду за вимогою про зобов`язання усунути від гарантованих Законом № 3551-XII прав на пільги
19. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, до адміністративних судів могли бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
20. Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакціївизначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
21. Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, передбачає, що публічно-правовим є, зокрема, спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
22. Юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його дій чи бездіяльності (частина перша, пункт 1 частини другої статті 17 КАС України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду). Близький за змістом припис закріплений у пункті 1 частини першої статті 19 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.
23. Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.
24. Частина четверта статті 105 КАС України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду передбачала вимоги, які можна ставити в адміністративному позові. Зокрема, адміністративний позов може містити вимогу про зобов`язання відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії (пункт 2 частини четвертої статті 105 КАС України у редакції, чинній на час звернення до суду).
25. Зазначений припис слід розуміти так, що за правилами адміністративного судочинства позивач може просити суд зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноваженьприйняти рішення або вчинити певні дії, які передбачені Законом, і не може вимагати, щоби суд зобов`язав такого відповідача не виконувати Закон, діяти всупереч Закону, зокрема, вимагати, щоби суд зобов`язав відповідача-суб`єкта владних повноваженьпозбавити іншу особу гарантованих Законом прав. Вимога зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень позбавити іншу особу гарантованих Законом прав не може бути способом захисту і за КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи у Великій Палаті Верховного Суду.
26. Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15). Близький за змістом припис закріплений і в частині першій статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.
27. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
28. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:
28.1. Позивачка та ОСОБА_14 є батьками ОСОБА_15, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер під час бойових дій, беручи участь в антитерористичній операції.
28.2. 22 квітня 1997 року позивачка та ОСОБА_14 розірвали шлюб.
28.3. ОСОБА_14 не був позбавлений батьківських прав щодо ОСОБА_15
28.4. 22 квітня 2016 року комісія з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідністі військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби дійшла висновку про можливість призначення ОСОБА_14 одноразової грошової допомоги в розмірі 304 500 грн.
28.5. 16 травня 2016 року ОСОБА_14 отримав одноразову грошову допомогу у вказаному розмірі. У тому ж розмірі отримала зазначену допомогу і позивачка.
29. Позивачка просить, зокрема, зобов`язати МО України та Запорізький ОВК усунути ОСОБА_14 від прав на пільги, передбачені статтею 15 Закону № 3551-XII.
30. На час виникнення спірних правовідносинперелік осіб, які мали право на пільги був визначений в пункті 1 статті 10 Закону № 3551-XII.
31. Відповідно до пункту 1 статті 10 Закону № 3551-XII у вказаній редакції до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців належать батьки.
32. Законодавство не передбачає можливості суду зобов`язати органи державної влади та військового управління усунути батька чи матір від прав на пільги, встановлені статтею 15 Закону № 3551-XII для члена сім`ї загиблого військовослужбовця.
33. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення (частина друга статті 124 Конституції України).
34. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначає частина друга вказаної статті. В абзаці дванадцятому цієї частини передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
35. Згідно з частиною першою статті 22 Закону № 3551-XIIу редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до суду могли бути оскаржені рішення підприємств, установ і організацій, які надають пільги.
36. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту. Тому не є способом захисту вимога зобов`язати порушити приписи законодавства України для зміни правовідношення на користь позивачки.
37. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що висловлювання "заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" (пункт 1 частини другої статті 122 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивачки до суду; пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), "справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" (пункт 1 частини другої статті 205 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивачки до суду; пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), "заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства" (пункт 1 частини першої статті 109 КАС України у редакції, чинній на час звернення позивачки до суду), "позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства" (пункт 1 частини першої статті 170 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), "справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства" (пункт 1 частини першої статті 157 КАС України у редакції, чинній на час звернення позивачки до суду), "справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства" (пункт 1 частини першої статті 238 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) стосуються як позовних вимог, які не можуть розглядатися за правилами цивільного чи адміністративного судочинства відповідно, так і тих вимог, які взагалі не можуть розглядатися судами (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у пункті 66 постанови від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц ів пункті 59 постанови від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц).
38. З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду вважає, що позовна вимога зобов`язати Запорізький ОВК і МО України усунути ОСОБА_14 від прав на передбачені статтею 15 Закону № 3551-XII пільги для члена сім`ї загиблого військовослужбовця не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства. А тому висновки судів першої й апеляційної інстанцій про можливість розгляду цього спору за правилами адміністративного судочинства є помилковими.
39. Європейський суд з прав людини (далі- ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод далі - Конвенція), не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" ("Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine") від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 33).
40. Відсутність юридичної можливості використати для захисту права чи інтересупозивачки вимогу зобов`язати Запорізький ОВК і МО України усунути ОСОБА_14 від прав на передбачені статтею 15 Закону № 3551-XII пільги для члена сім`ї загиблого військовослужбовця є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні приписів зазначеної статті.
41. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у Законі № 3551-XII пільг всім особам, на яких поширюється його дія, зокрема й особам, які згідно з чинним законодавством вважаються членами сім`ї загиблого військовослужбовця, а також гарантуванням юридичної можливості оскаржити до суду рішення підприємств, установ і організацій, які надають ці пільги.
(1.2) Щодо вимоги про усунення від права на отримання одноразової грошової допомоги
42. Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.