П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 330/2181/16-а (2-а/330/36/2016)
Провадження № 11-1060апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л . М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Добродняк І. Ю., суддів Бишевської Н. А., Семененка Я. В.) від 24 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області про визнання незаконною відмови в призначенні дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства,
УСТАНОВИЛА:
У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Якимівського районного суду Запорізької області з позовом про визнання незаконною відмови в призначенні їй пенсії за віком як матері інваліда з дитинства згідно з Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон
№ 1788-XII)та зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області (далі - УПФУ в Якимівському районі, Управління ПФУ, ПФУ відповідно) призначити їй пенсію за віком як матері інваліда з дитинства, починаючи з 08 листопада 2016 року. Також позивачка просила довести до відповідача, що Закон № 1788-XII має вищу юридичну силу по відношенню до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою Правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), та визнати незаконною вимогу про надання документів, які мали б підтвердити визнання її дитини інвалідом з дитинства до досягнення ним шестирічного віку.
Якимівський районний суд Запорізької області постановою від 22 листопада 2016 року позов задовольнив частково. Визнав незаконною відмову Управління в призначенні ОСОБА_3 пенсії за віком як матері інваліда з дитинства згідно зі ст. 17 Закону № 1788-XIIта зобов`язав відповідача призначити ОСОБА_3 таку пенсію з 08 листопада 2016 року. В іншій частині позову відмовив.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 24 лютого 2017 року задовольнив апеляційну скаргу УПФУ в Якимівському районі, скасував постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 22 листопада 2016 року та прийняв нову постанову, якою в задоволенні позову відмовив.
Не погодившись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, 03 квітня 2017 року ОСОБА_3 подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року та просила залишити постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 22 листопада 2016 року без змін.
На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_3 зазначила, що при постановленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, неповністю дослідив та з`ясував усі обставини справи. За позицією скаржниці, Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) не передбачено необхідності при зверненні за призначенням пільгової пенсії як матері інваліда з дитинства подання висновку лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05 квітня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
05 травня 2017 року до суду касаційної інстанції надійшли заперечення УПФУ в Якимівському районі про залишення без задоволення касаційної скарги, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін, адже для призначення пенсії за віком як матері інваліда з дитинства визначальним є факт встановлення інвалідності дитині у відповідному віці до досягнення 6 років та факт виховання її (дитини-інваліда) матір`ю до цього віку.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Підпунктом 8 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону
№ 2147-VIII установлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів …, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія … вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05 вересня 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України у справі № 21-133а14.
У вказаній справі Верховний Суд України дійшов висновку, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-ІV, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала такі медичні показання до досягнення нею шестирічного віку.
Однак, за позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 27 травня 2014 року у справі № 21-133а14, є помилковим, оскільки абз. 4 п. 3 розд. VIII "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не містить як обов`язкову умову для призначення дострокової пенсії за віком установлення дитині інвалідності до досягнення шестирічного віку, а лише умову виховання дитини до цього віку.
Касаційним адміністративним судом також зроблено висновок, що визначення поняття "інвалід з дитинства" можна зробити з логічного тлумачення норм законів України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 875-XII) та від 16 листопада 2000 року № 2109-III "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" (далі - Закон № 2109-III), а також закріпленого в ст. 6 Сімейного кодексу України поняття "дитина". Отже, інвалід з дитинства - це статус дитини-інваліда, який ця дитина набуває по досягненню нею 18 років.
Водночас суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Стародуб О. П. висловив окрему думку щодо ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року в цій справі, у якій зазначив про відсутність необхідності відступу від правової позиції Верховного Суду України та передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною 1 ст. 341 КАСУкраїни передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.
ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який 31 серпня 1998 року, тобто у віці 12 років визнаний у встановленому порядку інвалідом з дитинства з діагнозом вальгусна деформація правого колінного суглоба.
08 листопада 2016 року позивачка звернулася до УПФУ в Якимівському районі із заявою про дострокове призначення їй пенсії за віком як матері інваліда з дитинства відповідно до п. 3 розд. VIII "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
16 листопада 2016 року УПФУ в Якимівському районі відмовило ОСОБА_3 у призначенні їй дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, оскільки позивачкою не було надано відповідачу висновок лікарсько-консультаційної комісії про визнання дитини - ОСОБА_5 інвалідом з дитинства до досягнення ним шестирічного віку на підставі п. 2.18 Порядку № 22-1, і запропонувало позивачці надати висновок лікарсько-консультаційної комісії Якимівської центральної районної лікарні на підтвердження того, що ОСОБА_5 мав медичні показання для визнання його дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Однак, ОСОБА_3 не надала Управлінню ПФУ відповідний висновок і звернулася до суду з цим позовом, при цьому не заявила про наявність будь-яких перешкод для отримання такого висновку.
Відмовляючи у задоволенні позову, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Така позиція суду апеляційної інстанції узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 27 травня 2014 року у справі № 21-133а14, згідно з яким для призначення дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства визначальним є факт встановлення інвалідності дитині у відповідному віці до досягнення 6 років та факт виховання її (дитини-інваліда) матір`ю до цього віку.
Позивачка у цій справі, як і позивачка у справі № 21-133а14, є матір`ю дитини, яку визнано інвалідом з дитинства після досягнення нею шестирічного віку, предметом спору в обох зазначених справах є відмова територіального органу ПФУ у призначенні пенсії на підставі абз. 4 п. 3 розд. VIII "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV, а правовідносини у цих справах - подібними. Отже, суд касаційної інстанції правильно зазначив, що висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 27 травня 2014 року у справі № 21-133а14, є обов`язковим для Верховного Суду при вирішенні даного спору.
Аналізуючи обґрунтованість підстав для можливості відступлення від висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права (призначення дострокової пенсії за віком як матері дитини, яку визнано інвалідом з дитинства після досягнення нею шестирічного віку) у подібних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.