У Х В А Л А
13 травня 2019 року
м. Київ
Справа №826/22382/15
Провадження №11-443апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаЗолотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Кібенко О. Р., Князєва В. С ., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О . С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Вектор плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор плюс") на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року в справі № 826/22382/15 за позовом ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни, треті особи: ТОВ "ФК "Вектор плюс", ОСОБА_7, про скасування рішення та
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 червня 2015 року № 22283217.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 01 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року, позов задовольнив.
Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, ТОВ "ФК "Вектор плюс" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 березня 2016 року відкрив касаційне провадження у цій справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції цього Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23 квітня 2019 рокупередав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Цю ухвалу мотивовано тим, що учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
За правилами частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Оскільки в касаційній скарзі ТОВ "ФК "Вектор плюс" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у зв`язку з порушенням правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.
При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру проваджень у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право керуватися міркуваннями ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.