У Х В А Л А
13 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 183/2196/13а
Провадження № 11-438апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула матеріали касаційної скарги ОСОБА_4 на постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області (далі - Виконавчий комітет), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5, Комунальне підприємство "Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Кернел-Трейд", про визнання протиправним і скасування рішення та
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_4 звернулася з позовом до суду, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просила визнати неправомірним та скасувати рішення Виконавчого комітету від 21 листопада 2007 року № 1012 про оформлення права власності на першу чергу комплексу хлібоприймального пункту, який розташований на АДРЕСА_1, за ТОВ "Інтер Плюс".
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області постановою від 16 травня 2016 року в задоволенні позову відмовив.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03 жовтня 2016 року постанову суду першої інстанції скасував, а провадження у справі закрив.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_4 подала касаційну скаргу.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 жовтня 2016 року відкрив касаційне провадження у цій справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції цього Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23 квітня 2019 рокупередав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Цю ухвалу мотивовано тим, що учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
За правилами частини шостої статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Оскільки в касаційній скарзі позивач, серед іншого, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій у зв`язку з порушенням правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.
При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру проваджень у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право керуватися міркуваннями ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.