ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2019року
м. Київ
Справа № 750/1668/17
Провадження № 14-599цс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С ., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю ., Яновської О. Г .,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_13 ,
відповідач - Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України (далі - Чернігівське ОУ ПФУ, ПФУ відповідно),
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Чернігівського ОУ ПФУ
на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 23 березня 2017 року у складі судді Супруна О. П. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 28 квітня 2017 року у складі колегії суддів Бечка Є. М., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_13 до Чернігівського ОУ ПФУ про стягнення коштів та
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_13 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що у грудні 2014 року вона подала до Новозаводського районного суду міста Чернігова адміністративний позов до Управління Пенсійного фонду України у місті Чернігові (далі - УПФУ у місті Чернігові) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
26 січня 2015 року Новозаводський районний суд міста Чернігова прийняв постанову про визнання протиправним рішення УПФУ у місті Чернігові від 03 липня 2014 року № 11487/06 про стягнення переплати у розмірі 20 % від пенсії, що належить до виплати ОСОБА_13 Зобов`язано УПФУ у місті Чернігові виплатити неправомірно вирахувану частину на підставі рішення від 03 липня 2014 року № 11487/06 про стягнення переплати у розмірі 20 % від пенсії, а саме 1138,80 грн.
Незважаючи на те, що рішення суду набрало законної сили, УПФУ у місті Чернігові продовжувало протиправно здійснювати відрахування з пенсії позивачки, посилаючись на те, що в рішенні суду не зазначено про скасування рішення УПФУ у місті Чернігові від 03 липня 2014 року № 11487/06, резолютивна частина рішення суду не зобов`язує відповідача припинити відрахування з пенсії позивачки.
20 квітня 2016 року за заявою ОСОБА_13 про ухвалення додаткового судового рішення прийнято додаткову постанову, якою скасовано рішення УПФУ в місті Чернігові від 03 липня 2014 року № 11487/06 про стягнення переплати у розмірі 20 % від пенсії, що належить їй до виплати.
23 серпня 2016 року державний виконавець прийняв постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з тих підстав, що у резолютивній частині виконавчого листа відсутні заходи з примусового виконання судового рішення.
Незважаючи на судові рішення, які набрали законної сили, УПФУ у місті Чернігові продовжувало здійснювати утримання з пенсії позивачки, чим порушило її права на отримання пенсії у належному розмірі та призвело до збитків у вигляді недоотриманої пенсії. ОСОБА_13 просила стягнути з Чернігівського ОУ ПФУбезпідставно відраховані з пенсії 20 % від розміру пенсії за період із січня по вересень 2015 року у загальній сумі 1393,46 грн; стягнути із Чернігівського ОУ ПФУпеню з вказаної суми з розрахунку 120 % річних облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) за період із жовтня 2015 року по день прийняття судового рішення у загальному розмірі 2047,14 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
23 березня 2017 року рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова позов ОСОБА_13 задоволено частково. Стягнуто із Чернігівського ОУ ПФУ на корись ОСОБА_13 1393,46 грн безпідставно стягнутих коштів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
28 квітня 2017 року ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області апеляційну скаргу Чернігівського ОУ ПФУ відхилено, рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 23 березня 2017 року залишено без змін.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, керувався тим, що держава в особі Пенсійного фонду України, стягнувши з ОСОБА_13 частину пенсії у розмірі 1393,46 грн, вийшла за межі вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та здійснила незаконне та свавільне вручання у право на повагу до її власності, оскільки вказані дії проводилися протягом тривалого часу на підставі рішення відповідача, яке у встановленому законом порядку визнано протиправним.
Відмовляючи в позові у частині стягнення пені, суди зазначили, що рішення про виплату чи відмову у виплаті пені відповідач не приймав, а отже, право позивачки, передбачене частиною третьою статті 107 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) станом на час розгляду справи не порушено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2017 року Чернігівське ОУ ПФУ звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 23 березня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 28 квітня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_13
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскільки позовні вимоги ОСОБА_13 задоволені в порядку адміністративного судочинства, то стягнута з неї переплата пенсії на підставі рішення УПФУ в місті Чернігові не може бути майновою шкодою в розумінні частин першої, другої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). ОСОБА_13 подала позов до суду з порушенням предметної юрисдикції, оскільки її позов підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Рух справи у суді касаційної інстанції
06 червня 2017 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
12 листопада 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду справу призначено до судового розгляду, а 21 листопада 2018 року ухвалою цього суду справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
20 грудня 2018 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою для звернення з позовом ОСОБА_13 зазначала утримання УПФУ з її пенсії 20 % у зв`язку з надмірною її виплатою.
26 січня 2015 року Новозаводським районним судом м. Чернігова прийнято в адміністративній справі постанову, якою рішення УПФУ зі стягнення надміру виплаченої пенсії визнано протиправним та зобов`язано повернути 1138,80 грн неправомірно утриманої пенсії.
20 квітня 2016 року додатковою постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова скасовано рішення УПФУ у м. Чернігові від 03 липня 2014 року № 11487/06 про стягнення переплати у розмірі 20 % від пенсії, що належить до виплати ОСОБА_13
Однак і після набрання чинності зазначеною постановою суду УПФУ продовжувала утримувати 20 % пенсії позивачки на загальну суму 1393,46 грн.
У позові заявлена вимога про стягнення неправомірно утриманої суми пенсії на підставі рішення УПФУ, яке визнано за рішенням суду протиправним та скасоване.
Суди попередніх інстанцій вирішили спір по суті у порядку цивільного судочинства.
Одним з доводів касаційної скарги УПФУ є порушення юрисдикційності розгляду справи.
Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, у зв`язку із чим справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, слід зазначити таке.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
У статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016року № 1402-VIII"Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову до суду) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, друга статті 11 ЦПК України у зазначеній редакції).
За загальним правилом, передбаченим у пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.