ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2019 року
м. Київ
справа 1-9/2006 (51804)
провадження № 51-1181зп18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бущенка А.П.,
суддів Голубицького С.С.,
Короля В.В.,
Лагнюка М.М.,
Макаровець А.М.,
Маринича В.К,
Марчук Н.О.,
Огурецького В.П.,
Стефанів Н.С.,
Стороженка С.О.,
Шевченко Т.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Манацької І.А.,
прокурора Чупринської Є.М.,
захисника Сатановської Т.М.,
засудженого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянув в судовому засіданні справу за заявою засудженого ОСОБА_5 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2016 року.
Постановлені у справі судові рішення
Апеляційний суд Автономної Республіки Крим вироком від 22 лютого 2006 року засудив ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Ташкентської області Республіки Узбекистан, жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не має, за п. "г" ст. 93 Кримінального кодексу України 1960 року (далі - КК 1960 року) до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Визначено початок строку відбування покарання - 22 лютого 2006 року.
Зараховано в строк покарання строк перебування під вартою з 24 квітня 2002 року по 22 лютого 2006 року.
Суд визнав ОСОБА_5 винуватим та засудив за те, що він, будучи лідером злочинного угруповання "Сейлем", 21 жовтня 1995 року на території плодового саду ліворуч від автошляху між селами Поштове та Казанка Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим у складі цього злочинного угруповання вчинив умисне вбивство ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які були членами іншого злочинного угруповання "Ассирійці".
Верховний Суд України ухвалою колегії суддів Судової палати з кримінальних справ від 04 травня 2006 року зазначений вирок щодо ОСОБА_5 залишив без зміни.
Верховний Суд України постановою Судової палати у кримінальних справах від 19 березня 2015 року скасував ухвалу колегії суддів Судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України від 04 травня 2006 року щодо ОСОБА_5, а справу направив на новий касаційний розгляд.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах від 22 березня 2016 року вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 лютого 2006 року щодо ОСОБА_5 залишив без зміни, а касаційні скарги засудженого та захисника Лубіної Л.Є. - без задоволення.
Доводи особи, яка подала заяву
У заяві засуджений ОСОБА_5 порушує питання про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2016 року щодо нього на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 445 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ), у зв`язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої законом України про кримінальну відповідальність, у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень. Вважає, що має місце неоднакове застосування норми, яка регулює порядок обчислення строків давності, а саме визначення факту, після якого настають передбачені ст. 48 КК 1960 року та ст. 49 Кримінального кодексу України 2001 року (далі - КК) наслідки. Зазначає, що десятирічний строк давності, визначений вказаними нормами закону, для притягнення його до кримінальної відповідальності за злочин, передбачений п. "г" ст. 93 КК 1960 року, що був вчинений 21 жовтня 1995 року, не зупинявся і не переривався, а закінчився до набрання вироком законної сили. На думку засудженого, вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 лютого 2006 року набрав законної сили лише після прийняття Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвали від 22 березня 2016 року про залишення вироку без зміни. Вказує, що суд касаційної інстанції мав вирішити питання про застосування давності за правилами ч. 4 ст. 48 КК 1960 року або ч. 4 ст. 49 КК та у будь-якому разі не міг залишати призначене вироком довічне позбавлення волі, а повинен був замінити його позбавленням волі на певний строк. Стверджує, що висновок суду про те, що він ухилявся від слідства і суду, не відповідає ані фактичним обставинам справи, ані правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові № 5-1кс15 від 19 березня 2015 року.
На обґрунтування своїх доводів щодо неоднакового правозастосування заявник надав Суду копії:
- ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2017 року, якою залишено без зміни ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 23 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 23 лютого 2017 року про звільнення ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 135 КК і закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строку давності;
- ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2017 року, якою скасовано вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 15 вересня 2016 року щодо ОСОБА_10 та звільнено його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 185 КК на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_5 у режимі відеоконференції підтримав свою заяву, просив її задовольнити.
Захисник - адвокат Сатановська Т.М. у своїх письмових поясненнях до Суду, а також у судовому засіданні підтримала заяву засудженого ОСОБА_5, просила її задовольнити.
Прокурор Генеральної прокуратури України у кримінальній справі стосовно ОСОБА_5 Чупринська Є.М. подала заперечення на заяву засудженого, в якій, посилаючись на відсутність підстав для перегляду ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2016 року щодо ОСОБА_5, просила відмовити в її задоволенні.
У судовому засіданні прокурор Чупринська Є.М. також просила відмовити в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_5
Мотиви Суду
Справу про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2016 року щодо ОСОБА_5 допущено до провадження за заявою засудженого, який зазначає підставу для перегляду, передбачену п. 1 ч. 1 ст. 445 КПК.
Суд розглядає справу на підставі п. 1 параграфа 3 "Перехідні положення" розділу 4 Закону № 2147-VІІІ та п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК.
На стадії відкриття провадження заяву засудженого ОСОБА_5 було визнано прийнятною.
Згідно зі ст. 444 КПК Суд переглядає судові рішення у кримінальних справах виключно на підставах і в порядку, які встановлено цим Кодексом.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 445 КПК підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України є неоднакове застосуванням судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої законом України про кримінальну відповідальність, у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень (крім питань неоднакового застосування санкцій кримінально-правових норм, звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання).