Постанова
іменем України
15 травня 2019 року
м. Київ
справа № 469/898/15-к
провадження № 51-8984км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурора Дронової І.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 10 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 4 липня 2018 року у кримінальному провадженні № 12014150150000461 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого за вироком Харківського районного суду Харківської області від 29 листопада 2011 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2, ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 296 КК з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, 7 жовтня 2013 року звільненого умовно-достроково згідно з постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 вересня 2013 року, з невідбутим строком покарання 1 рік 6 місяців 24 дні,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він 12 липня 2014 року приблизно о 3-й годині (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) за попередньою змовою з двома невстановленими в ході проведення досудового розслідування особами, знаходячись в салоні автобусу "Ікарус" (д.н.з. НОМЕР_1 ), який перебував на 73 км автошляху М-14 Е-58 "Одеса-Мелітополь-Новоазовськ", застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілих, заволоділи майном і грошовими коштами, які належали ОСОБА_2 на загальну суму 6463 грн, а також майном і грошовими коштами, спричинивши ОСОБА_3 матеріальні збитки на загальну суму 1275 грн, та грошовими коштами, які знаходилися в сейфі автобусу та належали ПП "Крупнікова" в особі ОСОБА_4, на суму 88 990 грн.
За вироком Березанського районного суду Миколаївської області від 10 листопада 2017 року ОСОБА_1 було виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Апеляційний суд Миколаївської області ухвалою від 4 липня 2018 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вказує на порушення місцевим судом вимог ст. 136 КПК, який розглянув справу без участі потерпілих за відсутності в матеріалах кримінального провадження відомостей про належне підтвердження отримання потерпілими повісток про виклик, унаслідок чого були порушені їх права, не забезпечено участі потерпілих у судовому розгляді, за відсутності їх показань у судовому засіданні суди обох інстанцій не взяли до уваги жодних доказів винуватості ОСОБА_1, у тому числі протоколів пред`явлення потерпілим особи до впізнання, належним чином не дослідили обставини кримінального провадження, не оцінили кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, чим порушили вимоги ст. 94 КПК.
Додатково прокурор наголошує на порушеннях апеляційним судом вимог ч. 3 ст. 404 КПК, які полягали в безпідставному незадоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження фактичних обставин, установлених під час кримінального провадження, про допит потерпілих, дослідження протоколів впізнання та інших доказів у кримінальному провадженні, ретельно не перевірив усіх доводів, викладених в апеляційній скарзі прокурора, і, залишаючи апеляційну скаргу сторони обвинувачення без задоволення, не навів в ухвалі переконливих підстав для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на доводи, викладені у скарзі, а тому рішення цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
У запереченнях захисник Титаренко Ю.О. просив залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор просив задовольнити касаційну скаргу.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У відповідності до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК України передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися норм, установлених статтями 10, 22 КПК, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків та здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу суди розглянули відповідно до вимог закону.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до положень ст. 92 КПК у кримінальному провадженні обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених КПК випадках - на потерпілого.
Пред`являючи особі обвинувачення у вчиненні конкретного кримінального правопорушення з кваліфікацією її дій за статтею (частиною статті) Кримінального кодексу, сторона обвинувачення фактично визначає, які обставини вона буде доводити перед судом.