Постанова
Іменем України
16 травня 2019 року
місто Київ
справа № 202/8770/15-ц
провадження № 61-16319св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
заявник – ОСОБА_2,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції,
заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2016 року у складі судді Бєсєди Г. В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Прозорової М. Л., Максюти Ж. І., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії посадових осіб Індустріального ВДВС Дніпропетровського МУЮ щодо відкриття виконавчого провадження № 48820642 за виконавчим листом, виданим Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 15 вересня 2015 року у справі № 2-4492/2011 на підставі рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2014 року.
ОСОБА_2 обґрунтовував заявлені вимоги тим, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2014 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК"
(далі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК") до ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно задоволені. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 24 червня 2005 року звернуто стягнення на предмет застави, що належить на праві власності відповідачу.
Постановою державного виконавця Індустріального ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 24 вересня 2015 року відкрито виконавче провадження № 48820642 за виконавчим листом № 2/202/85/2013. Згідно з актом опису й арешту майна від 02 жовтня 2015 року державним виконавцем Єлісєєвою Р. С. накладено арешт на автомобіль марки DAEWOO, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Постановою державного виконавця від 03 листопада 2015 року виконавчий лист повернуто стягувачеві, до якого додана копія виконавчого листа, згідно з яким строк пред`явлення виконавчого листа встановлений до 30 липня 2015 року. Зазначав, що дії посадових осіб Індустріального ВДВС Дніпропетровського МУЮ щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, строк пред`явлення якого сплинув, та в подальшому вилучення автомобіля є неправомірними.
Стислий виклад заперечень відповідача
Суб`єкт оскарження та заінтересована особа надали суду відзиви на скаргу, відповідно до яких вважали її необґрунтованою та такою, у задоволенні якої необхідно відмовити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2016 року скаргу ОСОБА_2 задоволено, визнано неправомірними дії державного виконавця Індустріального ВДВС Дніпропетровського МУЮ щодо відкриття виконавчого провадження № 48820642 з виконання виконавчого листа, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська від 15 вересня 2015 року у справі № 2/0202/85/2013; скасовано постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 24 вересня 2015 року № 48820642 за виконавчим листом, виданим Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 15 вересня 2015 року у справі № 2/0202/85/2013; визнано неправомірними дії державного виконавця щодо вилучення належного ОСОБА_2 автомобіля у виконавчому провадженні № 48820642 з виконання виконавчого листа, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 15 вересня 2015 року у справі № 2/0202/85/2013.
Задовольняючи скаргу ОСОБА_2, суд першої інстанції керувався тим, що ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулось до державної виконавчої служби з виконавчим листом, за яким пропущений строк для його пред`явлення, а тому дії державного виконавця з відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/0202/85/2013, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 15 вересня 2015 року, та вилучення автомобіля відповідача є неправомірними.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" відхилено, ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2016 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що доводи ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" в апеляційній скарзі про те, що виконавчий лист пред`явлений до виконання в строк, а саме: до 26 грудня 2015 року, оскільки на ньому міститься відмітка Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ, який повернув виконавчий лист 26 листопада 2014 року, є необґрунтованими та не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки згідно з наданою Жовтневим ВДВС м. Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській області інформацією на запит суду виконавчий лист від 15 вересня 2015 року № 2/0202/85/2013 до Відділу не пред`являвся та на виконанні не перебував.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у вересні 2016 року, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Заявник зазначає, що виконавчий лист із строком виконання до 30 липня 2015 року банк пред`являв уперше 26 грудня 2014 року, у зв`язку із чим строки його пред`явлення перервалися, а тому кінцевий строк пред`явлення виконавчого листа спливає 26 грудня 2015 року.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у квітні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNDZAK00510671 від 24 червня 2005 року, яка складала станом на 16 серпня 2011 року 67 369, 87 грн, звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль DAEWOO, модель М1Т13110, рік випуску: 2005, тип ТЗ: легковий седан В, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_4 ) шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх необхідних повноважень, необхідних для здійснення продажу.