Постанова
Іменем України
16 травня 2019 року
місто Київ
справа № 273/1399/15-ц
провадження № 61-9047св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 20 квітня 2016 року у складі судді Михалюка О. П. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 26 травня 2016 року у складі колегії суддів: Широкової Л. В., Галацевич О. М., Матюшенка І. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_3 31 серпня 2015 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Відповідно до уточнених вимог просила зобов`язати ОСОБА_2 протягом 15 днів від дня набрання рішенням законної сили демонтувати та перенести самовільно побудоване ним нежитлове приміщення, розташоване на АДРЕСА_1 на межі із земельною ділянкою ОСОБА_3, на територію своєї земельної ділянки на відстань один метр від лінії розмежування (межі земельних ділянок), стягнути судові витрати зі сплати судового збору.
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку та земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_2, яка межує з домоволодінням та земельною ділянкою, власником яких є ОСОБА_2
На своїй земельній ділянці на межі із земельною ділянкою позивача відповідач побудував господарську будівлю, яка заважає їй належним чином користуватися своєю земельною ділянкою.
Будуючи господарське приміщення на межі з земельною ділянкою позивача, відповідач не отримав у встановленому порядку дозвіл на проведення будівництва, провів його з порушенням правил ДБН, внаслідок цього дощові води з даху господарської будівлі стікають на земельну ділянку позивача. Крім того, ОСОБА_3 на своїй земельній ділянці має намір побудувати цегляний паркан, а деякі елементи господарської будівлі, що належить відповідачу, заважають їй провести будівельні роботи.
Оскільки відповідач відмовляється добровільно перенести побудовану ним самовільно нежитлову будівлю та усунути перешкоди в користуванні її земельною ділянкою, права позивача підлягають захисту у судовому порядку.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримав уточнені вимоги повністю, а також уточнив вимоги щодо адреси відповідача, зокрема не АДРЕСА_3, так як в уточненому позові допущено описку. При цьому не заперечується той факт, що відповідач зробив водовідведення із навісу і стічні води не потрапляють на земельну ділянку позивача. На обґрунтування уточнених вимог представник позивача зазначив, що права ОСОБА_3 порушуються тим, що стіна навісу побудована на межі суміжних земельних ділянок і ця обставина заважає побудувати огорожу для ОСОБА_3, навіс побудований з порушенням вимог, так як його стіна розміщена на межі суміжних земельних ділянок, а не на відстані одного метра від межі.
Стислий виклад заперечень відповідача
Представник відповідача ОСОБА_5 уточнених вимог не визнала та зазначила, що всі господарські будівлі поблизу будинку ОСОБА_2 належним чином зареєстровані, у тому числі і дерев`яна господарська будівля (навіс), яка межує з частиною заїзду позивача. Відповідач усунув всі порушення, на які посилається позивач, зокрема, обрізав частину шиферної крівлі, яка нависала над заїздом ОСОБА_3, встановив там ринву так, щоб вода не стікала на заїзд позивача. Огорожа встановлена на межі їхніх земельних ділянок, а тому не може заважати ОСОБА_3 користуванню її власністю.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 20 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 26 травня 2016 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу та перенесення самовільно побудованого нежитлового приміщення відмовлено за їх безпідставністю.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач здійснив самовільне будівництво навісу, проте судом встановлено, що таке будівництво узаконене. Позивач не порушує питання про скасування рішення виконкому Баранівської селищної ради Житомирської області про надання дозволу на узаконення самовільно побудованого господарського приміщення від 16 лютого 1990 року № 35, хоча судом оголошувалась перерва для подання уточнених вимог у цій частині, суд не вправі вийти за межі позовних вимог, у тому числі змінити підстави позовних вимог, ніж ті, що зазначені позивачем (при цьому судом встановлено, що права позивача будівництвом і наявністю спірного навісу не порушуються, питання водовідведення стічних вод із нього на земельну ділянку ОСОБА_3 вирішено, що не заперечувалося у судовому засіданні її представником), у задоволенні уточнених вимог необхідно відмовити через їх безпідставність.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначив, що позивач не довела, що відповідач порушує її права як власника та що їй створені фактичні перешкоди для користування та розпорядження своїм майном, що згідно з положеннями статті 391 ЦПК України може бути підставою для задоволення позову.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій засобами поштового зв`язку у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1. просить скасувати рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 20 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 26 травня 2016 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права. Зокрема, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають дійсним обставинам справи, судами здійснено підміну понять, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі. Суди неповно встановили обставини справи, не дослідили та не надали належної оцінки зібраним у справі доказам, не навели мотивів, з яких прийняті одні докази та відхилені інші, не сприяли повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду. Судами не надано оцінки відповіді Баранівської міської ради від 20 серпня 2015 року № С-132, у якій підтверджено, що за результатами обстеження міською радою та органами ДАБК встановлено, що дощові води із даху самовільної будівлі відповідача стікають на земельну ділянку позивача, що порушує встановлені принципи добросусідства. У матеріалах справи наявні фотоматеріали, проте вони залишилися поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій. При цьому судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано правила статей 103-109, 152 ЗК України, статті 376 ЦК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просив касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у лютому 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 213 ЦПК України 2004 року, а отже касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 є власником домоволодіння та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 є власником домоволодіння та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 .
Земельні ділянки сторін у справі є суміжними. На земельній ділянці ОСОБА_2 побудовано дерев`яний навіс, одна зі стін якого розміщена на межі суміжних земельних ділянок.