Постанова
Іменем України
16 травня 2019 року
місто Київ
справа № 237/4656/13-ц
провадження № 61-23064св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Галицинівська сільська рада Мар`їнського району Донецької області,
треті особи: Управління Держземагентства у Мар`їнському районі Донецької області, Комунальне підприємство "Мар`їнське бюро технічної інвентаризації",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Донецької області від 11 червня 2014 року у складі колегії суддів: Новікової Г. В., Новосьолової Г. Г., Баркова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_3 у вересні 2013 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, Галицинівської сільської ради Мар`їнського району Донецької області
(далі - Галицинівська сільська рада), у подальшому уточненим, про зобов`язання ОСОБА_2 усунути порушення та знести господарські будівлі, які знаходяться за червоною лінією на землі, яка перебуває у приватній власності позивача за адресою: АДРЕСА_1, та зробити відступ не менше 1 метра від огорожі, яка знаходиться на межі ділянок.
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що ОСОБА_3 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 . Для обслуговування зазначеного житлового будинку, господарських споруд та ведення особистого підсобного господарств володіє земельною ділянкою площею 0, 3261 га. Земельна ділянка по сусідству межує з земельною ділянкою, розташованою на АДРЕСА_1, яка знаходиться в експлуатації ОСОБА_2 .
ОСОБА_3 зазначає, що господарські споруди, належні відповідачу, розташовані на межі суміжних ділянок, деякі з яких взагалі знаходяться за червоною лінією безпосередньо на землі позивача. Такі дії ОСОБА_2, на думку позивача, обмежують її права власника, надані відповідно до статті 317 ЦК України, статті 90 ЗК України.
Стислий виклад заперечень відповідача
ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, пояснивши, що будь-яких порушень прав ОСОБА_3 не допускає. У травні 2012 року відповідач придбала у власність житловий будинок з господарськими спорудами разом з земельною ділянкою, розміром 0, 2500 га, за адресою: АДРЕСА_1 . На момент купівлі домоволодіння на межі земельних ділянок вже було зведено спірну господарську споруду, яку експлуатували протягом тривалого часу попередні власники, чим не створювали незручностей для ОСОБА_3
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 не заперечувала тих обставин, що частина окремих господарських споруд (сараю), придбаних нею на праві власності, дійсно перетинає існуючу фактично межу суміжної з ОСОБА_3 земельної ділянки (у її фактичних межах). Проте, відповідач ОСОБА_2 заперечувала проти наявності підстав знесення споруд, оскільки це не впливає на вільне користування позивачем її будинком та землею.
Представник Галицинівської сільської ради залишила розгляд спору сторін на розсуд суду, з урахуванням наданого акта обстеження та перевірки використання земельної ділянки позивача ОСОБА_3
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 10 квітня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути порушення та знести господарські будівлі, які знаходяться за червоною лінією на землі, яка перебуває у приватній власності позивача ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, та зробити відступ не менше 1 метра від огорожі ОСОБА_3, яка знаходиться на межі.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що зібраними у справі доказами встановлено факт порушення прав ОСОБА_3 як землевласника на вільне користування належною їй земельною ділянкою. Висновок суду не порушить права ОСОБА_2 як законного власника господарських споруд, які належить прибрати, оскільки статтею 41 Конституції України закріплено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 11 червня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 10 квітня 2014 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення апеляційного суду обґрунтовувалось тим, що оскільки позивач не надав доказів встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості), і відсутня можливість зробити висновок, де знаходиться червона лінія, на яку посилається суд в рішенні, тому висновок суду про задоволення позовних вимог не ґрунтується на вимогах закону, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що такі вимоги не доведені і заявлені передчасно.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій засобами поштового зв`язку у червні 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 просить скасувати рішення Апеляційного суду Донецької області від 11 червня 2014 року, залишити без змін рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 10 квітня 2014 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник зазначає, що суду було надано докази на підтвердження заявлених позовних вимог, а тому апеляційний суд скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, оскаржуване судове рішення залишити без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 липня 2014 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року, а справу передано у серпні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 213 ЦПК України 2004 року, а отже касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в 1990 році побудовано єдиний житловий будинок АДРЕСА_1, який в подальшому розділено на 2 самостійні частини, з присвоєнням окремих номерів - "103" та "АДРЕСА_2".
Домобудівництво № АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 23 квітня 1999 року Красногорівською державною нотаріальною конторою, та складається за технічною характеристикою з таких споруд: житлового будинку "А-1", жилою площею 29, 7 кв. м, літньої кухні "Б-1", сараю "В-1", підвалу "ап", гаража "Г-1", вбиральні "У-1", огорожі. Для обслуговування житлового будинку, господарських споруд та ведення особистого підсобного господарства Галицинівською сільською радою передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0, 3261 га, що підтверджено державним актом на право приватної власності на землю,
серії НОМЕР_2 .
Домобудівництво № АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, нотаріально посвідченого 07 травня 2012 року, та складається за технічною характеристикою з таких споруд: житлового будинку "А-1", жилою площею 21, 7 кв. м, погреба "ап.", сараю "Д-1", сараю "Е-1", вбиральні "Ж-1", огорожі. Житловий будинок ОСОБА_2 придбано разом із земельною ділянкою, площею 0, 2500 га, наданою для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд. Переоформлення державного акта на право приватної власності на землю на своє ім`я відповідач не здійснила, в матеріалах справи наявний державний акт на землю, виданий на ім`я на попереднього власника.
Зважаючи на наведене, суди зробили висновок, що сторони спору ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є суміжними землекористувачами.
Також встановлено, що житлові будинки сторін у справі фактично є частиною попередньо цілого домоволодіння (розділений на частини по 1/2 з господарськими спорудами) з визначенням меж та розмірів земельних ділянок, призначених для обслуговування домоволодінь АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . При цьому частина господарських споруд (сараїв), які були частково розташовані на сусідній земельній ділянці, позивачем ОСОБА_3 розібрано та збудовано нові з дотриманням відстані від червоної лінії суміжної землі, що підтверджено листом Галицинівської сільської ради від 03 вересня 2013 року № 199/02-28. ОСОБА_2 після придбання житлового будинку АДРЕСА_1 будівництво нових споруд та перестоювання (знесення) наявних господарських споруд не вчиняла.