Постанова
Іменем України
20 травня 2019 року
м. Київ
справа № 607/943/16-ц
провадження № 61-33795 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у складі судді Грицай К. М. від 06 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області у складі колегії суддів: Ходоровського М. В., Бершадської Г . В., Сташківа Б. І., від 04 вересня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Тернопільської міської ради, Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради, приватного підприємства "Східний масив", комунального підприємства "Земельно-кадастрове бюро", комунального підприємства "Місто", третя особа - приватне підприємство "Креатор-Буд", про визнання незаконним рішення міської ради, надання в користування земельної ділянки.
Встановив:
В лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Тернопільської міської ради (далі - Тернопільська МР), Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради (далі - УОКВКМ Тернопільської МР), приватного підприємства "Східний масив" (далі - ПП "Східний масив"), комунального підприємства "Земельно-кадастрове бюро" (далі - КП "Земельно-кадастрове бюро"), комунального підприємства "Місто" (далі - КП "Місто"), третя особа - приватне підприємство "Креатор-Буд" (далі - ПП "Креатор-Буд"), про визнання незаконним рішення Тернопільської МР від 27 січня 2015 року № 6/55/122 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2196 га для обслуговування адміністративної будівлі, складських будівель та столярного цеху, що розташовані на АДРЕСА_1 та надання управлінню обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради в постійне користування земельної ділянки площею 0,2196 га для обслуговування адміністративної будівлі, складських будівель та столярного цеху, що розташовані на АДРЕСА_1 .
Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_3 , за яким закріплена прибудинкова територія площею 518 кв. м, з них 238,20 кв. м під будівлею будинку, а 279,80 кв. м двір та якою завжди користувались жителі вказаного будинку. Вважає, що значна частина прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_3, якою постійно користуються мешканці вказаного будинку, увійшла до складу земельної ділянки загальною площею 0,2196 га, із врахуванням затвердженого Тернопільською МРпроекту землеустрою, на підставі якого виділена в натурі земельна ділянка площею 0,2196 га надана в постійне користування УОКВКМ Тернопільської МР, а в подальшому і в оренду ПП "Креатор-Буд", та суттєво зменшилась, фактично, вказаний житловий будинок позбавлено прибудинкової території. Так, відстань від зовнішньої стіни вказаного багатоквартирного будинку (де розміщений під`їзд - вхід в будинок) до зовнішньої межі прибудинкової території складає 23,3 м, якою постійно користуються жителі будинку та позивач (за даними генплану, наданого БТІ), а із врахуванням затвердженого Тернопільською МРпроекту землеустрою, на підставі якого виділена в натурі земельна ділянка площею 0,2196 га надана в постійне користування УОКВКМ Тернопільської МР, а в подальшому і в оренду ПП "Креатор-Буд", становить лише 3,24 кв. м (за даними проекту визначення прибудинкової території та доповнення до нього).
Посилаючись на те, що зазначеним рішенням Тернопільської МР грубо порушено охоронювані законом інтереси позивача та інших власників та мешканців квартир багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_3, як користувачів прибудинкової території, оскільки залишена мешканцям площа прибудинкової території значно менша від передбаченої законом мінімальної площі прибудинкової території багатоквартирного будинку.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 04 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів мотивовані тим, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який затверджений оскаржуваним рішенням Тернопільської міської ради, відповідає вимогам закону, прав та інтересів позивача ОСОБА_2 не порушує.
У касаційній скарзі, надісланій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_2 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 04 вересня 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовані норми матеріального права, а також порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
У запереченнях на касаційну скаргу, поданих у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ УОКВКМ Тернопільської МР просить касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
04 червня 2018 року вказану справу передано на розгляд Верховного Суду.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судами при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.