Постанова
Іменем України
15 травня 2019 року
м. Київ
справа № 1527/2-6700/11
провадження № 61-39134св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_3 ,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2017 року у складі головуючого-судді Сувертак І. В. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2018 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Журавльова О. Г., Кравця Ю. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова Частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2006 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона з відповідачем з листопада 1995 року проживали однією сім`єю, вели спільне господарство. 21 серпня 1998 року вони зареєстрували шлюб, який було розірвано 22 червня 2006 року на підставі рішення Малинського районного суду м. Одеси. Під час спільного проживання ними були придбані речі звичайної домашньої обстановки та вжитку, рухоме та нерухоме майно, добровільної згоди щодо його поділу після припинення шлюбних відносин сторонами не досягнуто.
Позивач з урахуванням уточнених та доповнених позовних вимог просила встановити факт проживання однією сім`єю з відповідачем у період з березня 1996 року по 21 серпня 1998 року, а також виділити їй у власність: гараж АДРЕСА_1 автостоянка Іскра № 2 вартістю 1 тис. грн; шафу - 1 тис. грн; передпокій - 800 грн; комод - 500 грн; пральну машину "Зануссі" - 2 тис. грн, газову плиту "Веко" - 1 700 грн; меблевий кухонний гарнітур - 3 тис. грн, а всього на загальну суму 10 тис. грн. Виділити у власність відповідачу: автомобіль мари "Ауді", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 вартістю 50 тис. грн; радіоприймач "Соні" - 500 грн; холодильник "Стінол" - 2 200 грн; вентилятор побутовий "Факір" - 200 грн; водонагрівач "Крістал" - 1 тис. грн; кухонну витяжку - 500 грн; ліжко - 2 600 грн; ліжко-диван - 1 500 грн; апарат "Вітафон" - 200 грн; електросоковижималку - 200 грн; антену - 500 грн; постільну білизну, ковдру посуд на загальну суму 50 тис. грн, а всього на загальну суму 109 400 грн. Стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію різниці вартості частки у майні в сумі 49 700 грн. Виділити їй в натурі Ѕ частину квартири АДРЕСА_3, а також стягнути з відповідача Ѕ частину його доходів за період з 1996 по 2003 рік у сумі 81 тис. дол. США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов є необґрунтованим та не доведений належними та допустимими доказами.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У липні 2018 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є необґрунтованими і невмотивованими. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди належним чином не дослідили й не надали оцінки наданим позивачем доказам на підтвердження своїх вимог, не врахували того, що сторони прожили в шлюбі 11 років, а тому будь-яке майно придбане в цей період є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між ними порівну. Крім того, суд не призначив у справі судову будівельно-технічну експертизу, яку просила призначити позивач для підтвердження того, що квартира, яка належить відповідачу, значно збільшилась у своїй вартості після проведення у ній капітального ремонту за їхні спільні кошти.
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 серпня 1998 року по 22 червня 2006 року, який рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 червня 2006 року було розірвано.
Квартира АДРЕСА_3 належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності на житло від 13 грудня 2000 року.
Гараж АДРЕСА_1, з 28 березня 1998 року належить на праві особистої власності ОСОБА_2 (т.1 а. с. 63).
Автомобіль марки "Ауді", 1988 року, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 28 серпня 1997 року належить ОСОБА_2
Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
ОСОБА_3 , звертаючись до суду з позовом вказувала, що вона проживала з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з березня 1996 року до 21 серпня 1998 року, а з 1998 року по 2006 рік - у зареєстрованому шлюбі. За час спільного проживання вони з відповідачем набули, зокрема, гараж АДРЕСА_1, автомобіль марки "Ауді", 1988 року, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, а також були придбані речі звичайної домашньої обстановки та вжитку, тому вважає, що вказане майно є спільною сумісною власністю, оскільки було придбано за спільні кошти та підлягає поділу між ними. Крім того, у квартирі, яка належить відповідачу, вони за спільні кошти зробили капітальний ремонт, у зв`язку з чим вона істотна збільшилася у своїй вартості.
Відповідно до пункту 1 розділу VII "Прикінцевих положень" Сімейного кодексу України (далі - СК України), зазначений кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом, тобто з 1 січня 2004 р. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції), норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 1 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.
Отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України) так і норми СК України.
Відповідно до статті 13 КпШС України права і обов`язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Час виникнення прав і обов`язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану.
У статті 44 КпШС України вказано, що шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо відмови в задоволенні позову про встановлення факту проживання однією сім`єю у період з березня 1996 року до 21 серпня 1998 року, оскільки норми діючого на час виникнення спірних правовідносин КпШС України не передбачали можливості встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у зазначений період.
Що стосується поділу майна набутого у період спільного проживання сторін без реєстрації шлюбу, а саме автомобіля, придбаного у серпні 1997 року та гаража, придбаного у грудні 1995 року, то Верховний Суд зазначає наступне.
Сам факт проживання чоловіка та жінки сім`єю без реєстрації шлюбу не створював правових наслідків щодо майна придбаного у цей період. Спори про поділ майна осіб, які живуть однією сім`єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вирішуватися згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України "Про власність".
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про власність", який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.
Частиною другою статті 112 ЦК УРСР визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток.