Постанова
Іменем України
16 травня 2019 року
м. Київ
справа № 309/2760/15-ц
провадження № 61-33254 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_5 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: ОСОБА_4, Кошелівська сільська рада Хустського району Закарпатської області, приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Шкарампота В`ячеслав Дмитрович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2016 року у складі судді Лук`янової О. В. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 29 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Фазикош Г. В., Бисаги Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Кошелівська сільська рада Хустського району Закарпатської області, приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Шкарампота В. Д., про визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що після смерті його брата
ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилася спадщина на будинок
АДРЕСА_1 , яку він прийняв, подавши 29 березня 2010 року заяву до нотаріуса про прийняття спадщини.
27 березня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_2 відчужила 1/2 частку будинку
АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 1.3 цього договору відчужуване майно належало ОСОБА_2 на підставі рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 10 червня 2010 року, яке набрало законної сили 21 червня 2010 року, яким визнано за
ОСОБА_4 , ОСОБА_2 право власності по 1/2 частці за кожним на самочинно збудований будинок АДРЕСА_1 .
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 23 листопада 2010 року рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 10 червня
2010 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_2 до Кошелівської сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на самочинно збудований будинок. Про ухвалення вказаного судового рішення ОСОБА_2 було відомо, оскільки вона була присутня у судовому засіданні 23 листопада 2010 року, однак незважаючи на це вона свідомо уклала оспорюваний правочин.
Посилаючись на те, що внаслідок укладення оспорюваного договору порушено його право на спадкове майно, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 27 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та
ОСОБА_7
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 18 жовтня
2016 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1, укладений 27 березня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_8
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюваний договір купівлі-продажу укладений на підставі скасованого судового рішення, а тому
ОСОБА_2 не мала права на його вчинення, що є підставою для визнання цього правочину недійсним.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 29 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2016 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із обгрунтованості висновків суду першої інстанції про неможливість укладення правочину на підставі судового рішення, яке скасовано, наслідком чого є визнання його недійсним.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у вересні 2017 року, ОСОБА_3 просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що зі змісту рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 25 грудня 2013 року, залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2014 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до
ОСОБА_5 , треті особи: Хустська державна нотаріальна контора, Кошелівська сільська рада Хустського району Закарпатської області, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно; зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, треті особи: Хустська державна нотаріальна контора, Кошелівська сільська рада Хустського району Закарпатської області, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, не вбачається наявності у
ОСОБА_5 будь-яких прав на спадкове майно, а отже він не мав права звернення до суду з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Рух справи в суді касаційної інстанції
01 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 10 червня 2010 року задоволено позов ОСОБА_4, ОСОБА_2 до Кошелівської сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на самочинно збудований житловий будинок. Визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частці на самочинно збудований будинок АДРЕСА_1 .
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 23 листопада 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 10 червня 2010 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_2 до Кошелівської сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на самочинно збудований будинок.
27 березня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_2 відчужила 1/2 частку будинку
АДРЕСА_1 . У пункті 1.3 договору зазначено, що 1/2 частка у праві власності на відчужуваний житловий будинок належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 10 червня 2010 року, яке набрало законної сили 21 червня 2010 року, яким визнано за ОСОБА_4, ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку самочинно збудованого будинку