Постанова
Іменем України
13 травня 2019 року
м. Київ
справа № 754/13456/16-ц
провадження № 61-42163св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 березня 2018 року у складі судді Лісовської О. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 03 липня 2018 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа ? ОСОБА_3, про визнання незаконним розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності на квартиру.
Позовна заява мотивована тим, що 31 січня 2004 року на підставі довіреності від 31 січня 2004 року, посвідченої державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Шевченко Н. М., позивач уповноважив ОСОБА_3 представляти його інтереси в уповноваженому органі приватизації з питань приватизації на його ім`я квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до даної довіреності ОСОБА_3 було надано право подавати від імені позивача та одержувати документи, включаючи заяви, розписуватися за нього, одержати свідоцтво про право власності на житло, сплачувати необхідні платежі, пов`язані з оформленням документів на приватизацію.
06 лютого 2004 року ОСОБА_3 на підставі довіреності звернувся до Деснянської РДАІ із заявою про оформлення передачі у приватну власність квартири АДРЕСА_1 . При оформленні квартири у спільну часткову власність заявник просив передбачити розподіл власності між членами сім`ї у рівних долях.
18 березня 2004 року видано Розпорядження органу приватизації № 999 про передачу вказаної квартири у приватну спільну власність ОСОБА_2 та його сина ОСОБА_2
Приватизація квартири на двох осіб є порушенням діючого законодавства, оскільки ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_3 вчинити дії щодо представництва його інтересів при приватизації квартири і ніяким чином не уповноважував вчиняти дії щодо його неповнолітнього сина. Розпорядження органу приватизації було видано з перевищенням повноважень уповноважених осіб, оскільки ними не було отримано згоду Органу опіки та піклування на приватизацію квартири на неповнолітню особу.
Строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки про наявність свідоцтва про право власності на житло на двох осіб він дізнався у 2016 році, при розгляді іншої цивільної справи у суді.
ОСОБА_2 , з урахуванням уточнень, просив визнати незаконним розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу приватизації, № 999 від 18 березня 2004 року про передачу квартири
АДРЕСА_1 у власність; визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, виданого відділом приватизації державного житлового фонду Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 18 березня 2004 року; визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 20 березня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав вимоги позивача обґрунтованими, проте залишив вимоги без задоволення, оскільки при зверненні до суду пропущені строки позовної давності.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 03 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 березня 2018 року залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4 912,99 грн.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
08 серпня 2018 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 03 липня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що висновки судів попередніх інстанцій про пропущення позивачем строку позовної давності при зверненні з даним позовом є припущенням.
Доводи інших учасників справи:
30 серпня 2018 року Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 03 липня 2018 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Деснянського районного суду міста Києва.
Розстрочено ОСОБА_2 сплату судового збору у розмірі 7 106,56 грн за подання касаційної скарги на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 03 липня 2018 року до ухвалення судового рішення у справі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій:
Згідно частини другої статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.
За змістом частини першої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" до членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.
Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках), або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
Згідно частини другої статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.
Відповідно до Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України