Постанова
Іменем України
15 травня 2019 року
м. Київ
справа № 334/3023/16-ц
провадження № 61-39411св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Олійник А. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. 0., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2016 року у складі судді Мусієнко Н. М. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 13 червня 2018 року у складі колегії суддів: Кримської О. М., Дашковської А. В., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог відповідача
11 травня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" (далі - ТОВ "Вердикт Фінанс") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави шляхом його продажу від імені боржника.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2016 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1, з підстав неправильного визначення територіальної підсудності справи, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати зазначену ухвалу та прийняти постанову про передачу справи на розгляд до Подільського районного суду м. Києва.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 13 червня 2018 року ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2016 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, посилаючись на частину дев`яту статті 110, пункт 4 частини третьої статті 121 ЦПК України 2004 року, виходив з того, що останнім відомим місцем проживання (реєстрації) відповідача є АДРЕСА_1, тому позов у цій справі підсудний саме Ленінському районному суду м. Запоріжжя.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У липні 2018 року відповідач звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2016 та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 13 червня 2018 року, прийняти постанову про передачу справи на розгляд до Подільського районного суду м. Києва.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
16 липня 2018 року ухвалою Верховного Суду за вказаною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі зазначено, що ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі прийнята із порушенням вимог частини першої статті 109 ЦПК України 2004 року щодо визначення територіальної підсудності, а тому на підставі пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України 2004 року позов підлягав поверненню позивачу.
Висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для скасування вказаної вище ухвали, оскільки останнім відомим місцем знаходження відповідача, яку вдалося встановити суду першої інстанції, є адреса зазначена в копії паспорта, яку надано банком, є безпідставним, оскільки відповідач надав суду апеляційної інстанції копію свого паспорта, відповідно до якого адресою його реєстрації (проживання) є АДРЕСА_2 .
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції
ТОВ "Вердикт Фінанс", звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави шляхом його продажу від імені боржника, надав суду копію паспорта ОСОБА_1, відповідно до якої він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 23?24).
Судом першої інстанції перед прийняттям ухвали про відкриття провадження у справі зроблено запит до адресно-довідкового сектору Державної міграційної служби України в Запорізькій області щодо місця реєстрації ОСОБА_1
Згідно із наданою відповіддю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у 2009 році знятий з місця реєстрації у АДРЕСА_1, вибув до м. Дніпропетровськ (а. с. 67).
На запит суду першої інстанції Відділом адресно-довідкового підрозділу Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області надано відповідь, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим або знятим з реєстрації не значиться (а. с. 68).