Постанова
Іменем України
15 травня 2019 року
м. Київ
справа № 369/10900/16-ц
провадження № 61-26947св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_4 ,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 березня
2017 року в складі судді Волчка А. Я. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Сушко Л. П.,
Волохова Л. А., Матвієнко Ю. О.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 31 жовтня 2013 року між нею та
ОСОБА_2 було укладено договір позики, що підтверджується розпискою від 31 жовтня 2013 року, яку відповідач написала на підтвердження одержання грошових коштів. Відповідно до умов договору позикодавець передав у борг, а позичальник отримав у власність грошову суму в розмірі 2 000,00 грн та зобов`язався повернути у строк до 18 грудня 2013 року. Станом на 18 грудня 2013 року жодних коштів їй не поверталося, чим відповідач порушила зобов`язання та умови договору.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 просила суд: стягнути з відповідача на її користь 2 240,66 грн, з яких: 1 050,00 грн - сума основного боргу,
105,93 грн - 3 % річних та 1 084,73 грн - сума інфляційних втрат; стягнути на її користь з відповідача 1 000,00 грн - моральної шкоди та 2 025,00 грн - вартість ліків.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 06 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2017 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму боргу за договором позики від 31 січня 2013 року, яка становить 1 050,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 3 % річних, що становить 105,93 грн та суму індексу інфляції у розмірі 1 084,73 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором позики не виконала - кошти позивачу у встановлений строк не повернула, у зв`язку чим гроші підлягають стягненню на користь позивача з урахуванням 3 % річних та інфляційних витрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки не відповідають дійсним обставинам справи. Крім того, у суді першої інстанції, вона не отримувала повідомлення про розгляд та про призначення судових засідань у даній справі, ніяких документів з суду не надходило, позовної заяви не отримувала і не знала її зміст, доки не отримала копію заочного рішення.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У січні 2018 року ОСОБА_4 подала заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що скарга базується на вигадках, припущеннях, спотворенні фактів, тому підстав для її задоволення не має.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що 31 жовтня 2013 року між ОСОБА_4 та
ОСОБА_2 було укладено договір позики, про що сторонами було складено розписку.
Згідно з умовами розписки ОСОБА_4 передала, а ОСОБА_2 прийняла грошові кошти в сумі 2 000,00 грн та зобов`язалася їх повернути у строк до
18 грудня 2013 року.
Встановлено, що у період з 16 квітня 2014 року по 21 вересня 2014 року відповідач повернула позивачу частину грошових коштів у розмірі 950,00 грн, про що на розписці здійсненні відмітки з датою, сумою та підписом
ОСОБА_4
10 серпня 2015 року ОСОБА_4 на адресу ОСОБА_5 було направлено лист-нагадування про неповне повернення боргу.
13 квітня 2016 року ОСОБА_4 повторно було направлено вимогу про повернення грошових коштів, а також, сплати 3 % річних та індексу інфляції, проте така вимога виконана відповідачем не була.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.