Постанова
Іменем України
08 травня 2019 року
м. Київ
справа № 757/20876/16-ц
провадження № 61-3436св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_4 ,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідачі: публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", Регіональна філія "Південно-Західна залізниця", Виробничий підрозділ вагонна дільниця станції "Київ-Пасажирський",
представники публічного акціонерного товариства "Українська залізниця": Попович Любава Вікторівна, Никипорець Ірина Федорівна, Палійчук Віталій Олександрович, Коротка Ганна Олександрівна,
третя особа - профспілкова організація виробничого підрозділу вагонна дільниця станції "Київ-Пасажирський",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2, на рішення Печерського районного суду
м. Києва від 26 травня 2017 року в складі судді Гладун Х. А. та рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Немировської О. В., Українець Л. Д.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця"), регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (далі -
РФ "Південно-Західна залізниця"), виробничого підрозділу вагонна дільниця станції "Київ-Пасажирський" (далі - ВП ВДС "Київ-Пасажирський"), третя
особа - профспілкова організація ВП ВДС "Київ-Пасажирський", про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що вона на підставі трудового контракту
від 26 березня 2014 року № 137 працювала на посаді начальника пасажирського поїзда Київського резерву провідників пасажирських вагонів та ЛНП (цех 5) ВП ВДС "Київ-Пасажирський РФ "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця". Письмовим попередженням від 10 березня 2016 року № 7 її було попереджено про розірвання указаного контракту.
Наказом начальника ВП ВДС "Київ-Пасажирський РФ "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" Соломахи П. І. від 24 березня 2016 року № 364/ос її звільнено з роботи за пунктом 8 статті 36 КЗпП України.
Позивач зазначала, що оперативну нараду 10 березня 2016 року, на якій прийнято рішення про звільнення позивача з займаної посади проведено з численними процесуальними порушеннями: у відсутність представника профспілкової організації, на підставі підроблених документів - акта про надання згоди на проведення оперативної наради; у відсутність представника профспілки, акта про відмову від надання письмового пояснення.
Позивач вважала, що відповідач не має належним чином засвідчених фактів порушення позивачем трудової дисципліни, у зв`язку з чим, такий наказ є незаконним та підлягає скасуванню.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 просила суд: визнати незаконним протокол оперативної наради при начальнику ВДС "Київ-Пасажирський
РФ "Південно-Західна залізниця" від 10 березня 2016 року та наказ начальника ВП ВДС "Київ-Пасажирський РФ "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" Соломахи П. І. від 24 березня 2016 року № 364/ос; скасувати наказ начальника ВП ВДС "Київ-Пасажирський РФ "Південно-Західна залізниця"
ПАТ "Українська залізниця" Соломахи П. І. від 24 березня 2016 року № 364/ос; поновити її на посаді начальника пасажирського поїзда Київського резерву провідників пасажирських вагонів та ЛНП (цех 5) ВП ВДС "Київ-Пасажирський РФ "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" з 24 березня
2016 року; стягнути з ВП ВДС "Київ-Пасажирський РФ "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 90 374,00 грн; стягнути з ВП ВДС "Київ-Пасажирський РФ "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" на її користь моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 травня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ начальника ВП ВДС "Київ-Пасажирський" ВП ВДС "Київ-Пасажирський РФ "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" Соломахи П. І. від 24 березня 2016 року № 364/ос.
Поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника пасажирського поїзда Київського резерву провідників пасажирських вагонів та ЛНП (цех 5) ВП ВДС "Київ-Пасажирський РФ "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця"
з 24 березня 2016 року.
Стягнуто з ВП ВДС "Київ-Пасажирський РФ "Південно-Західна залізниця"
ПАТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 83 988,45 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді начальника пасажирського поїзда Київського резерву провідників пасажирських вагонів та ЛНП (цех 5) ВП ВДС "Київ-Пасажирський РФ "Південно-Західна залізниця"
ПАТ "Українська залізниця" та в частині стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 7 022,77 грн допущено до негайного виконання.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення ОСОБА_4 з роботи за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України на підставі підпункту д) пункту 16, підпункту а) пункту 17 контракту не відповідає важкості вчиненого ОСОБА_4 проступку та заподіяної нею шкоди. Крім того, відповідачем не в повній мірі враховані обставини, за яких вчинено проступок, а саме, що перевезення та розміщення у вагоні провідником ОСОБА_5 цигарок здійснювалося у прихований спосіб, про їх наявність у вагоні позивачу як начальнику поїзду стало відомо після їх виявлення компетентними органами. При застосуванні такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення позивача, відповідачем не врахована позитивна характеристика позивача, який користується повагою у колективі, ставиться відповідально до своєї роботи, порушень у роботі не допускає, має подяки від керівництва. Вважаючи, що позивача було звільнено без законної підстави, суд вважав, що вимоги про поновлення на попередній роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24 березня 2016 року по дату ухвалення рішення - 26 травня 2017 року підлягають задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що наданими позивачем доказами не підтверджено факт наявності причинного зв`язку між шкодою у визначеному ним розмірі і протиправним діянням відповідача, та належного обґрунтування заподіяної йому шкоди у визначеному позивачем розмірі.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2017 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 травня 2017 року в частині задоволених позовних вимогскасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач порушила умови контракту відповідно до яких контракт припиняється у разі порушень дисципліни, наслідки яких загрожують безпеці руху, життю і здоров`ю громадян та працівник може бути звільнений, а контракт розірваний з ініціативи роботодавця до його закінчення у разі встановлення факту перевезення працівником або підлеглими працівниками поїзної бригади безквиткових пасажирів, не оплаченої надлишкової ручної поклажі, вантажу - габарити якого перевищують встановлені норми або не оформленого належним чином багажу (підпункт д) пункт 16, підпункт а) пункт 17 контракту). Також суд виходив з того, що судом першої інстанції не враховано те, що до спірних правовідносин не застосовуються положення статті 149 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2017 рокупредставник ОСОБА_4 - ОСОБА_2, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту вчинення ОСОБА_4 як начальником міжнародного поїзда проступку та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове рішення.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки не відповідають дійсним обставинам справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2018 року ВП ВДС "Київ-Пасажирський"подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими, а тому підстав для його скасування немає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексуУкраїни, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.