Постанова
Іменем України
08 травня 2019 року
м. Київ
справа № 175/3659/14-ц
провадження № 61-45011св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,
заінтересовані особи: ОСОБА_1 (стягувач), ОСОБА_2 (боржник), ОСОБА_3,
представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_4, на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2018 року у складі судді Озерянської Ж. М. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Максюти Ж. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2014 року державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Дніпровський РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області) звернувся до суду з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Подання мотивовано тим, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2012 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 2 145 099 грн. На виконання указаного рішення суду 11 червня 2012 року Апеляційним судом Дніпропетровської області було видано виконавчий лист № 2-2268/11.
Указане рішення апеляційного суду не виконано, оскільки у боржника недостатньо майна для його виконання.
Ураховуючи викладене, державний виконавець Дніпровського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області просив суд визначити, що частка ОСОБА_2 у спільній сумісній власності з ОСОБА_3, на яку може бути звернуто стягнення, становить 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2018 року подання державного виконавця Дніпровського районного відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області задоволено. Визначено, що частка ОСОБА_2 у спільній сумісні власності із ОСОБА_3, на яку може бути звернуто стягнення, становить 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Судове рішення районного суду мотивовано тим, що спірне майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_3 придбав вказаний житловий будинок у 2008 році, тобто у період зареєстрованого з ОСОБА_2 шлюбу, фактично відбулося відчуження спірного майна з метою унеможливити звернення стягнення на нього у порядку виконання судового рішення, а правочин (договір поділу майна) укладено неправомірно, оскільки боржнику було відомо про накладений у порядку виконання рішення суду арешт. Таким чином, враховуючи відсутність іншого майна, зареєстрованого за боржником ОСОБА_2, тому дійшов висновку про задоволення подання державного виконавця.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанцій відносно того, що фактично відчуження спірного майна шляхом укладання договору про поділ майна, придбаного як спільна сумісна власність подружжя, вчинено з метою унеможливити звернення стягнення на нього у порядку виконання судового рішення є законними та обґрунтованими. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про арешти з 02 серпня 2010 року на спірний житловий будинок було накладено арешт як забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Договір поділу майна від 16 вересня 2010 року було укладено неправомірно, оскільки боржнику було відомо про накладений арешт.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 в особі представника - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні подання державного виконавця Дніпровського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилався на те, що судами попередніх інстанцій порушено частину четверту статті 82 ЦПК України та статтю 204 ЦК України в частині висновків судів про незаконність договору про поділ спільного сумісного майна подружжя від 16 вересня 2010 року, який укладено між ним та ОСОБА_2, оскільки його укладено у період дії арешту на майно та метою його укладення було ухилення від виконання зобов`язань ОСОБА_2 Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій порушено статтю 69 СК України в частині висновків про належність житлового будинку АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності йому та ОСОБА_2 , оскільки, враховуючи умови укладеного договору про поділ спільного сумісного майна та положення статті 69 СК України, указаний житловий будинок належить на праві особистої приватної власності тільки йому.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 жовтня 2018 року було відкрито касаційне провадження у справі за поданням державного виконавця Дніпровського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами та витребувано з Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області указану цивільну справу. Клопотання ОСОБА_3, подане представником - ОСОБА_4, про зупинення дії рішення суду задоволено. Зупинено дію ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2018 року до закінчення касаційного провадження.
У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
УхвалоюКасаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року справу за поданням державного виконавця Дніпровського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, заінтересовані особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, призначено до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Дніпровського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, у якому посилався на те, що доводам, наведеним у касаційній скарзі, неодноразово надавалась оцінка, як безпідставним. Зазначав, що судом апеляційної інстанції враховано те, що фактично відчуження спірного нерухомого майна шляхом укладення договору про поділ майна, придбаного як спільна сумісна власність подружжя, вчинено з метою унеможливити звернення стягнення на нього у порядку виконання судового рішення, тому касаційна скарга ОСОБА_3 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, поданий представником - ОСОБА_5, у якому посилався на те, що касаційна скарга є безпідставною, а оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у період з червня 1992 року по липень 2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі. 20 жовтня 2008 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на придбаний за час шлюбу житловий будинок АДРЕСА_1, на підставі якого за ним було зареєстровано право власності.
10 березня 2009 року між ОСОБА_1 (позичальник) і ОСОБА_2 (боржник) було укладено договір позики, умов якого остання не виконала.
Згідно з договором про поділ майна, придбаного як спільна сумісна власність подружжя, від 16 вересня 2010 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_1, що придбані у період шлюбу та оформлені на ім`я ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 20 жовтня 2008 року, є особистою приватною власністю ОСОБА_3 .
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2012 року договір позики від 10 березня 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розірвано та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за указаним договором позики у розмірі 2 143 279 грн.
11 червня 2012 року апеляційним судом було видано виконавчий лист для виконання зазначеного судового рішення.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2012 року шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 розірвано.
У серпні 2014 року державний виконавець Дніпровського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області звернувся до суду з поданням про визначення частки майна боржника ОСОБА_2 у майні, яким вона володіє спільно з ОСОБА_3, у якому просив визначити, що вказана частка, на яку може бути звернуто стягнення, становить 1/2 частину спірного житлового будинку.
Також рішенням Дніпропетровського районного суд Дніпропетровської області від 22 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2014 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору про поділ майна недійсним.
Ухвалою Дніпропетровського районного суд Дніпропетровської області від02 квітня 2015 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору про поділ майна неукладеним залишено без розгляду.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про арешти з 02 серпня 2010 року на спірний житловий будинок було накладено арешт як забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2014 року скасовано ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2014 року про скасування заходів забезпечення позову та відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду