ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
21 травня 2019 року
справа №804/2375/18
адміністративне провадження №К/9901/10198/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,
суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз"
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2018 року у складі судді Конєвої С.О.
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2019 року у складі суддів Мельника В.В., Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.
у справі № 804/2375/18
за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз"
до Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області
про визнання протиправним та скасування рішення,
У С Т А Н О В И В :
2 квітня 2018 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області (далі - Сільрада, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Сільради "Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на 2018 рік", з мотивів протиправності його прийняття.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що при прийнятті рішення №57-04/VІ від 20 лютого 2018 року відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), права та інтереси позивача при прийнятті оспорюваного рішення відповідачем порушені не були, а тому підстави для визнання протиправним та скасування вказаного вище рішення у адміністративного суду відсутні.
У квітні 2019 року Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги.
У відзиві на касаційну скаргу Сільрада зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою, її вимоги не відповідають чинному законодавству, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 20 лютого 2018 року на четвертій сесії сьомого скликання Першотравенської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області прийнято рішення № 57-04/VІ "Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на 2018 рік", пунктом 1 якого установлені на території Першотравенської сільської ради ставки земельного податку згідно з додатком 1, зокрема, щодо земель для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води) для юридичних осіб - 3% від нормативної грошової оцінки землі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 17 лютого 2018 року подано до Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкову декларацію з плати за землю за 2018 рік на суму 177,97 грн, а 19 березня 2018 року подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2018 рік на суму 474,60 грн з урахуванням спірного рішення Сільради.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР від 21 травня 1997 року.
Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 26 вищезазначеного Закону (тут та надалі нормативно-правові акти в редакції, яка діяла на момент прийняття спірного рішення) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.