ПОСТАНОВА
Іменем України
20 травня 2019 року
Київ
справа №819/551/16
адміністративне провадження №К/9901/9703/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волочиськ-агро" до Приватного нотаріуса - Жовнір Івана Теодоровича, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Терра" про визнання протиправним і скасування державної реєстрації прав оренди земельних ділянок, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Волочиськ-агро" на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду у складі судді Подлісної І.М. від 07 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М., Улицького В.З. від 01 листопада 2016 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Волочиськ-агро" звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного нотаріуса - Жовнір Івана Теодоровича, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Терра" про визнання протиправним і скасування державної реєстрації прав оренди земельних ділянок.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 03 січня 2016 року уклали договори оренди належних їм земельних ділянок з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Терра" попри те, що попередні договори оренди цих же ділянок були укладені 02 січня 2011 року з Товариством з обмеженою відповідальністю "Волочиськ-агро", державна реєстрація яких відбулась 20 квітня 2011 року і 30 червня 2011 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що з боку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" 03 січня 2016 року було правомірно укладено договори оренди земельних ділянок з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, по яких закінчився строк дії попередніх договорів оренди, а тому приватним нотаріусом ОСОБА_10 обґрунтовано та законно в квітні 2016 року зареєстровано право оренди земельних ділянок по вищевказаних договорах оренди землі.
Відтак, суди прийшли до висновку, що зареєстроване інше речове право на земельні ділянки ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Терра" не порушує право позивача та відповідно не суперечить вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю "Волочиськ-агро" звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 30 листопада 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 819/551/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року прийнято до свого провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волочиськ-агро" до Приватного нотаріуса - Жовнір Івана Теодоровича треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Терра" про визнання протиправним і скасування державної реєстрації прав оренди земельних ділянок за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Волочиськ-агро" на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року.
Учасники справи письмових клопотань не заявляли та не інформували про наявність будь-яких нових обставин, які варто врахувати Верховному Суду під час касаційного перегляду справи, з урахуванням часу, що пройшов з моменту винесення оскаржуваних рішень.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 02 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волочиськ-Агро" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 було укладено договори оренди земельних ділянок терміном на 5 років. Цього ж дня було здійснено передачу даних земельних ділянок орендарю, що підтверджується актами прийому - передачі земельних ділянок.
З тексту вказаних Договорів оренди землі від 02 січня 2011 року вбачається, що між сторонами було укладено договори оренди землі на п`ять років з переважним правом його поновлення для орендаря за умови письмового попередження про такі наміри не пізніше 30 днів до закінчення строку дії договору, чого з боку Tовариства з обмеженою відповідальністю "Волочиськ-Агро" дотримано не було, а за змістом пункту 36 вказаних договорів, дія договору припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.
Натомість, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Терра" 03 січня 2016 року 03 січня 2016 року укладено договори оренди землі із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на земельні ділянки по яких строк дії попередніх договорів оренди землі закінчився.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга мотивна, зокрема, тим, що поняття "державна реєстрація договору" та "державна реєстрація права набутого за укладеним правочином" не є тотожними поняттями, оскільки факт проведення державної реєстрації договору засвідчує чинність (укладеність) договору і з цього моменту виникнення у сторін договору відповідних прав, а факт реєстрації прав є визнанням за орендарем набутого права на підставі укладеного (зареєстрованого) договору, відтак, строк дії договорів оренди, укладених між TOB "Волочиськ-Агро" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та зареєстрованих 20 квітня 2011 року і 30 червня 2011 року становить 5 років, який слід обчислювати з моменту державної реєстрації, а не з часу підписання
Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року не відповідають, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Вирішуючи спір у цій справі по суті, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку, що такий спір є публічно-правовим та має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства. Однак, колегія суддів вважає такий висновок передчасним з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на дату звернення позивача до суду) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
За правилами частини першої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття цієї постанови) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.
Наведене узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб`єктів владних повноважень.