ПОСТАНОВА
Іменем України
20 травня 2019 року
Київ
справа №752/19447/15-а
адміністративне провадження №К/9901/7356/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Голосіївського районного суду м. Києва у складі головуючого судді Плахотнюк К.Г. від 15 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Бабенка К.А., Василенка Я.М., Степанюка А.Г. від 07 квітня 2016 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, в якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов`язків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - Порядок № 975);
- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку № 975.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що Міністерство оборони України неправомірно відмовило йому в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, яка передбачена Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з моменту встановлення інвалідності він набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 15 грудня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року, позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком, якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов`язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення його з військової служби.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 13 травня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 752/19447/15-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.
У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 22 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Берназюка Я.О.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О. від 17 травня 2019 року прийнято до свого провадження справу № 752/19447/15-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач з 11 квітня 1986 року по 10 травня 1988 року проходив військову службу в лавах Збройних Сил, приймав участь у бойових діях в Республіці Афганістан з 26 серпня 1986 року по 10 травня 1988 року в складі військової частини польової пошти 24785, має статус учасника бойових дій, що підтверджується довідкою Печерсько-Голосіївського об`єднаного районного у місті Києві військового комісаріату від 12 лютого 2013 року № 137.
Протоколом Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв 22 жовтня 2012 року № 2048, встановлено отримання позивачем під час проходження служби в Республіці Афганістан множинного вогнепального осколкового поранення голови, рук та ніг, а також встановлено, що отримані позивачем поранення, контузія та захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Відповідно до акта огляду МСЕК № 799614 від 06 лютого 2013 року, позивачу з 05 лютого 2013 року встановлено третю групу інвалідності; поранення (контузія) пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.
В подальшому, 28 січня 2015 року позивачу встановлено другу групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії АВ №0417428, виданою 28 січня 2015 року.
30 вересня 2015 року позивач звернувся до Міністерства оборони України через Київський міський військовий комісаріат із заявою та усіма належними додатками про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.
Листом від 16 листопада 2015 року № 248/3/6/3372 Департамент фінансів Міністерства оборони України, повідомив позивача про прийняте рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності з тих причин, що дія статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (зі змінами, внесеними Законом України від 04 липня 2012 року № 5040-VI "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" та Порядку № 975 на спірні правовідносини не поширюються, через те, що інвалідність було встановлено до 01 січня 2014 року.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що днем встановлення інвалідності у розумінні підпункту 4 частини другої статті 4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та пункту 3 Порядку № 975 вважається дата проходження громадянином первинного огляду МСЕК. Дата підвищення групи інвалідності не може вважатися днем встановлення інвалідності. Зазначає, що на час первинного встановлення позивачеві інвалідності (05 лютого 2013 року) діяв Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі - Порядок № 499), проте суди першої та апеляційної інстанції зобов`язали Міноборони виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку № 975.
Скаржник також зазначає, що у позивача відсутнє право на отримання спірної допомоги з огляду на встановлення йому інвалідності у строк, що перевищує три місяці після звільнення зі строкової служби.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу Міністерства оборони України не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно абзацу шостого підпункту 4 пункту 2 Порядку № 499 (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності), у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 975 (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності), якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.