ПОСТАНОВА
Іменем України
20 травня 2019 року
Київ
справа №489/205/16-а
адміністративне провадження №К/9901/23903/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 489/205/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (Інгульського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області)
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Абакумова Станіслава Миколайовича - представника ОСОБА_1
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року (у складі колегії суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л., Шляхтицького О.І.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до УПФ України в Ленінському районі м. Миколаєва про скасування рішення №47/1 від 25 травня 2015 року та відновити з 1 квітня 2015 року розмір пенсії позивачу.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала незаконністю спірного рішення та бездіяльності.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва від 25 травня 2015 року за № 47/1. В задоволенні інших вимог відмовлено.
Приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його часткового задоволення.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва задоволено. Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 червня 2016 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про скасування рішення №47/1 від 25 травня 2015 року та відновлення з 1 квітня 2015 року розміру пенсії позивачу відмовлено у повному обсязі.
Приймаючи зазначену постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено. Тому, управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва було прийняте рішення від 25 травня 2015 року № 47/1 про утримання переплати 48008,61 грн. з пенсії ОСОБА_1, що виникла на підставі поданих недостовірних даних про заробітну плату при перерахунку пенсії позивачу. Дане рішення є правомірним та прийнятим в межах та у спосіб, встановлений законодавством.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 21 квітня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 489/205/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.
Верховний Суд ухвалою від 17 травня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 489/205/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 20 травня 2019 року.
Разом із запереченнями на касаційну скаргу відповідачем подано клопотання про заміну Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва на правонаступника - Інгульське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, яке було задоволено ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2019 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що
Позивач знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва та відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" отримує пенсію.
Згідно розпорядження № 163491 від 24 червня 2015 року позивач отримує пенсію за віком.
Рішенням від 25 травня 2015 року № 47/1 вирішено утримати надміру виплачені пенсії позивачу у зв`язку з тим, що довідки від 03 січня 2009 року № 11/694к та від 03 січня 2009 року № 12/694к містять недостовірні дані.
22 червня 2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив розібратися в прийнятому вище рішенні та переглянути його.
06 червня 2016 року відповідачем відмовлено в задоволенні зазначеної заяви.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права відмовив у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що головним аргументом у зазначеному спорі є положення частини першої статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV, яка надає територіальним органам Пенсійного фонду України право стягувати суми пенсій, надмірно виплачені лише внаслідок зловживань пенсіонера, а у цій справі суди попередніх інстанцій жодних зловживань позивача не знайшли, а отже і підстав для прийняття рішення щодо стягнення сум надміру виплаченої пенсії з пенсіонера у суб`єкта владних повноважень не було. Таким чином, суд апеляційної інстанцій дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
29 червня 2017 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу позивача, в яких відповідач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Поряд з цим, у статті 92 Конституції України зазначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення (пункт 6 ).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках передбачених цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Виходячи зі змісту зазначеної норми, сума пенсії, яка надміру виплачена, повертається лише у двох випадках - коли вона виплачена внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних відомостей.
Разом з цим, відповідно до статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Згідно із статтею 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.