ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
21 травня 2019 року
справа №2а-14429/11/1370
адміністративне провадження №К/9901/25920/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Дирекція по будівництву об`єктів"
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року у складі судді Сасевича О.М.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року у складі суддів Яворського І.О., Кухтея Р.В., Носа С.П.
у справі № 2а-14429/11/1370
за позовом Державного підприємства "Дирекція по будівництву об`єктів"
до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В :
У грудні 2011 року Державне підприємство "Дирекція по будівництву об`єктів" (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі, правонаступник Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 червня 2011 року №0000372301, яким позивачу збільшено суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 4 806 320 грн, у тому числі 3 845 056 грн за основним платежем та 961 264 грн за штрафними (фінансовими) санкціями), з мотивів безпідставності його прийняття.
22 травня 2012 року постановою Львівського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.
10 грудня 2014 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду скасовано рішення суду першої інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог Підприємства про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 травня 2011 року №0000372301 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 523 413 грн за основним платежем та на 130 853 грн 25 коп за штрафними (фінансовими) санкціями та прийнято нову, якою такі позовні вимоги задоволено. У решті постанову суду від 22 травня 2012 року залишено без змін
20 жовтня 2015 року Ухвалою Вищого адміністративного суду України скасовано рішення судів попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В своєму рішенні Вищий адміністративний суду України звернув увагу, що для правильного вирішення спору необхідно з`ясувати характер та зміст операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на формування даних податкового обліку; дослідити договори оренди нерухомого та рухомого майна, акти прийому-передачі майна, встановити періоди припинення орендної плати за вищевказаними договорами та їх наслідки для формування валових витрат у спірний період із застосуванням норм податкового законодавства; з`ясувати, чи відносяться товарно-матеріальні цінності до ремонту майна, що передано позивачем в оренду ВАТ "Трест Луганськшахтопроводка", а також дослідити умови договору оренди від 01.01.2004 року №4-4/04-в/МТЗ; встановити, чи включено позивачем суму амортизації основних фондів, придбаних за рахунок бюджетних трансфертів, в розмірі 2 093 652,00 грн до витрат на придбання товарів (рядок 04.1), що відображено у декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік.
11 січня 2016 року позивачем подано до суду заяву про зміну позовних вимог, за якою він відмовився від позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 16 червня 2011 року №0000372301 у частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 156 355 грн 63 коп. (125 084 грн 50 коп. за основним платежем і 31 271 грн 13 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями).
Протокольною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року здійснено заміну відповідача на Державну податкову інспекцію у м.Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - ДПІ у м.Червонограді ГУ ДФС у Львівській області).
08 лютого 2016 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
13 вересня 2016 року до Вищого адміністративного суду України позивачем подано касаційну скаргу, в якій Підприємство стверджує, що судами попередніх інстанцій не виконано вказівок суду, які стали підставою для направлення справи на новий розгляд.
Позивач зазначає, що у рамках та в межах чинного законодавства України, ним правомірно здійснено нарахування амортизаційних відрахувань у сумі 10 219 623 грн, які у відповідності до норм чинного законодавства були відображені у звітності та, відтак, ним правомірно було зменшено оподатковуваний дохід. Окрім цього, позивач зазначає, що відповідач відобразив в акті перевірки необґрунтовані дані про заниження податку на прибуток при списанні придбаних позивачем будівельних матеріалів на покращення основних фондів, хоча в дійсності витрати на їх придбання позивачем не декларувалися в складі витрат підприємства, що виключає такий висновок відповідача. Підприємство вказує, що в зв`язку з тим, що орендарем гірничого обладнання й техніки було проведено заміну його виконавчих органів, а витрати на це були компенсовані орендарю позивачем у рахунок орендної плати, облік таких витрат позивачем у складі валових є повністю правомірним.
Щодо висновків контролюючого органу про заниження валового доходу внаслідок не нарахування орендної плати, позивач відзначає, що сторонами договорів оренди були складені акти про їх виконання в наступному звітному періоді, власне, в якому й були відображені відповідні доходи, що відповідає нормам чинного законодавства.
З огляду на вказане, позивач вважає, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки усім наявним доказам, у зв`язку з чим, їх висновки є необґрунтованими та помилковими, а прийняті рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
13 вересня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Підприємства та витребувано з Львівського окружного адміністративного суду справу № 2а-14429/11/1370 (суддя - Бухтіярова І. О.).
19 квітня 2017 року справа № 2а-14429/11/1370 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
20 лютого 2018 року справу № 2а-14429/11/1370 передано до Верховного Суду.
20 серпня 2018 року податковим органом до Вищого адміністративного суду України подано заперечення на касаційну скаргу Підприємства, в яких відповідач спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у зв`язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що посадовими особами податкового органу у травні 2011 року проведено планову виїзну перевірку платника податків, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої складено акт від 01 червня 2011 року №480/2301/00179737 (далі - акт перевірки).
На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2011 року №0000372301, яким позивачу за порушення вимог пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11, підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5, підпункту 8.1.1, 8.1.2 статті 8 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94) збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 4 806 320 грн (у тому числі 3 845 056 грн за основним платежем та 961 264 грн за штрафними (фінансовими) санкціями).
За наслідками процедури апеляційного адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення скасовано в частині застосованих штрафних санкцій з податку на прибуток у розмірі 111 079 грн 75 коп., а в іншій частині - залишено без змін.
Касаційна скарга Підприємства підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо заниження валового доходу
Судами попередніх інстанцій установлено, що заниження валового доходу на загальну суму 1 762 195 грн 24 коп. за січень-березень 2011 року доводиться податковим органом у зв`язку з недекларуванням позивачем доходу, отриманого за договором оренди майна № 1.3.00/МТЗ-10 від 04.01.2010 року, укладеного між позивачем як орендодавцем та ВАТ "Укрзахідвуглебуд" як орендарем.
Предметом вказаного договору є нерухоме та рухоме майно з метою промислового використання (експлуатації) при будівництві шахти №10 "Нововолинська".
Судами на виконання вказівок суду касаційної інстанції досліджено умови договору та встановлено, що відповідно до п.3.1 договору оренди №1.3.00/МТЗ-10 від 04.01.2010 року, орендна плата, що підлягає сплаті орендарем, згідно з цим договором, складається зі сплати за користування нерухомим та рухомим майном та плати за користування земельними ділянками й становить за базовий місяць розрахунку 866 205,78 грн, в тому числі ПДВ 144 284,14 грн. Згідно з п.3.1.1 договору оренди №1.3.00/126-10 від 21.07.2010 року, орендна плата за користування нежитловим приміщенням загальною площею 1477,6 кв.м становить 30 158,20 грн, в тому числі ПДВ 6 031,64 грн.
Згідно з п.п.2.1 договорів оренди від 04.01.2010 року №1.3.00/MT3-10 та від 21.07.2010 року №1.3.00/126-10, ВАТ "Укрзахідвуглебуд" вступає у строкове платне користування майном з дати підписання сторонами договорів та актів приймання-передачі майна.
Відповідно до п.3.5 договору оренди №1.3.00/МТЗ-10 від 04.01.2010 року, орендна плата сплачується щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним. Згідно із п.3.3 договору оренди №1.3.00/126-10 від 21.07.2010 року, орендна плата сплачується щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно з підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону № 334/94 датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;