1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

Іменем України



20 травня 2019 року

Київ

справа №808/610/17

адміністративне провадження №К/9901/31867/18



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Нестеренко Л.О. від 10.03.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Кругового О.О., суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А. від 30.05.2017 у справі за поданням Головного управління ДФС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожпроект" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

В С Т А Н О В И В:

07.03.2017 Головне управління ДФС у Запорізькій області (далі - позивач/Управління) звернулось до суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожпроект" (далі - відповідач/Товариство) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

В обґрунтування подання Інспекція посилалась на наявність визначних статтею 94 Податкового кодексу України правових підстав для адміністративного арешту майна позивача, а саме - відмову від допуску працівників контролюючого органу до проведення документальної планової перевірки.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017, у задоволенні подання відмовлено.

Рішення судів обґрунтовані тим, що при прийнятті рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків заявником було порушено вимоги Податкового кодексу України та Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №568 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1839/24371, оскільки неправильно зазначено адресу розташування такого майна й застосування його адміністративного арешту не відповідає засадам пропорційності в частині дотримання балансу негативних наслідків які матиме платник податків та цілей, на які направлене прийняте рішення.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким подання задовольнити.

В обґрунтування касаційної скарги вказує на помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки помилка у номері квартири Товариства є суто технічною та не впливає на суть рішення про застосування адміністративного арешту майна; на момент недопущення посадових осіб до перевірки остання незаконною визнана не була, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорожпроект" застосувало механізм судового оскарження наказу про проведення перевірки для штучного формування "спору про право" та використало його для недопущення працівників контролюючого органу, які, в свою чергу, діяли у відповідності до вимог податкового законодавства.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.06.2017 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.02.2017 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області видано наказ про проведення документальної планової виїзної перевірки №348 про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Запорожпроект" (код ЄДРПОУ 33175792) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2016. Тривалість перевірки 10 робочих днів, починаючи з 28.02.2017.

17.02.2017 на адресу відповідача направлено повідомлення №887/55/08-01-14-01-08 про проведення згідно з планом-графіком проведення перевірок Головним управлінням ДФС у Запорізькій області документальної планової перевірки та наказ від 16.02.2017 №348 про проведення перевірки, які отримані уповноваженою особою за довіреністю 22.02.2017, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

28.02.2017 працівниками Інспекції складено акт відмови у допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки № 051/08-01-14-02/33173 на підставі відмови уповноваженої особи відповідача Багмут Г.В. у допуску посадових осіб до перевірки. Крім того, в акті зазначено, що під час виходу встановлено, що посадові особи підприємства за податковою адресою відсутні.

06.03.2017 начальник управління аудиту Рулевська О.В. направила заступнику начальника ГУ ДФС у Запорізькій області Пужай-Череді А.М. звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

06.03.2017 заступником начальника ГУ ДФС у Запорізькій області Пужай-Череда А.М. прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно із пунктом 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.


................
Перейти до повного тексту