ПОСТАНОВА
Іменем України
15 травня 2019 року
Київ
справа №815/5551/17
адміністративне провадження №К/9901/48254/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,
суддів: Шарапи В.М., Данилевич Н.А.,
секретаря судового засідання Ігнатенко О.В.
представника відповідача - Коваленко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 815/5551/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Державної казначейської служби України в особі Головного управління в Одеській області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду (прийняту у складі головуючого судді Стефанова С.О.) від 06 грудня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Кравець О.О., суддів: Коваля М.П., Домусчі С.Д.) від 28 березня 2018 року, -
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 27.10.2017 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної Казначейської служби України в Одеській області, у якому просив:
1.1. Стягнути з Державної казначейської служби України суму несплаченої середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу разом з компенсацією у зв`язку із порушенням строків її виплати.
1.2. Стягнути з Державної казначейської служби України моральну шкоду у розмірі 180 тисяч гривень.
1.3. Зобов`язати Державну казначейську службу України подати звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом Головного управління юстиції в Одеській області від 31.10.2014 року № 2144-к припинено державну службу державному виконавцю другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції позивача та звільнено його з посади 31 жовтня 2014 року на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" за порушення Присяги державного службовця.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2015 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області та скасовано наказ від 31.10.2014 №2144-к. Наказом Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 21.04.2015 року № 702-к позивача поновлено на попередній посаді та він фактично приступив до роботи. Постанова суду набрала законної сили 21 травня 2015 року. Таким чином через незаконне звільнення в період з 31.10.2014 року по 21.04.2015 року позивач вимушено залишався без роботи та не отримував заробітну плату.
Не зважаючи на набрання судовим рішенням про поновлення на роботі законної сили, а також на прохання позивача сплатити йому заробітну плату за час вимушеного прогулу, відповідачем порушення закону не усунуто, у задоволенні вимог відмовлено та запропоновано повторно звертатись до суду. При цьому, відповідачем не прийнято до уваги, що порушене право позивача полягає не у вимушеному прогулі, а у звільненні з роботи, оцінку законності якому дано рішенням суду від 08.04.2015 року, що набрало законної сили 21 травня 2015 року. Посилаючись на ст. 34 Закону України "Про оплату праці", позивач зазначає, що йому підлягає сплаті не тільки заборгованість з середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, але й компенсація за втрату частини заробітної плати через порушення строків її виплати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної Казначейської служби України в Одеській області про стягнення моральної шкоди був залишений без розгляду.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 року адміністративний позов був задоволений, стягнуто з Головного територіального управління юстиції в Одеській області на користь позивача суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 31.10.2014 року по 21.04.2015 року з урахуванням індексу інфляції у розмірі 20 604 грн. 19 коп. (двадцять тисяч шістсот чотири гривні дев`ятнадцять копійок).
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно довідки Головного управління юстиції в Одеській області від 09.11.2017 року № 05.2-08-1223 заробітна плата позивача за останні 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню, складала: у серпні 2014 року - 2075,40 грн., у вересні 2014 року - 691,53 грн., відтак середньоденна заробітна плата позивача складала - 120,30 грн. ((2075,40 грн. + 691,53 грн.) / 23 робочих дні).
Таким чином, якщо середньоденний заробіток позивача складає 120,30 грн., які слід помножити на 119 робочих днів (з 31.10.2014 р. по 21.04.2015 р.) вимушеного прогулу, що дорівнює 14 315,70 грн., то сума заборгованості з невиплаченої позивачу заробітної плати за період з 31.10.2014 року по 21.04.2015 року складає 14 315,70 грн. до якої слід додати інфляційне збільшення суми боргу за вказаний період у розмірі 6288,49 грн., розрахованої у відповідності до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції наявний в матеріалах справи), що дорівнює сумі у розмірі 20 604,19 грн., яка підлягає стягненню з Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 31.10.2014 року по 21.04.2015 року з урахуванням індексу інфляції у загальному розмірі 20 604,19 грн. з Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 28 березня 2018 року Одеський апеляційний адміністративний суд вирішив:
5.1. Апеляційні скарги Головного територіального управління юстиції в Одеській області та ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 р. - без змін.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
7. 18 квітня 2018 року Головне територіальне управління юстиції в Одеській області (касатор) подало касаційну скаргу.
8. У касаційній скарзі касатор просить:
8.1. Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
8.2. Зупинити виконання Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року до закінчення касаційного оскарження.
9. У касаційній скарзі не заявлено жодних клопотань.
РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
10. Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції в Одеській області та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року справу за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні на 15 травня 2019 року о 15 год. 00 хв.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
11. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:
11.1. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ