ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
21 травня 2019 року
справа №1940/1610/18
адміністративне провадження №К/9901/8347/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року у складі суддів Гудима Л.Я., Пліша М.А., Святецького В.В.
у справі № 1940/1610/18 (857/747/19)
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Тернопільській області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк"
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
16 серпня 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому, з урахуванням уточнення, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір та податок на доходи фізичних осіб, з мотивів протиправності їх прийняття.
Рішенням від 21 листопада 2018 року Тернопільський окружний адміністративний суд позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 23 лютого 2018 року № 0043771307 про визначення податкового зобов`язання за платежем "військовий збір" в сумі 25632,19 грн та № 0043791307 про визначення податкового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" в сумі 307598,14 грн. Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що при визначенні позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з суми прощеного боргу відповідач безпідставно не застосував норми пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України і протиправно нарахував податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та податкові зобов`язання з військового збору, а також штрафних санкцій, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 12 лютого 2019 року скасував рішення суду першої інстанцій та прийняв нову постанову, якою відмовив у задоволенні позову.
При прийнятті рішення суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).
У березні 2019 року Позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу від податкового органу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що між Позивачем та ПАТ "Універсал Банк" укладено кредитний договір №11/280-к від 24 липня 2007 року, за умовами якого ПАТ "Універсал Банк" надав позивачу кредитні кошти в сумі 135000,00 доларів США із процентною ставкою 11,95%, визначивши дату погашення кредиту - 23 липня 2037 року.
22 листопада 2016 року між Позивачем та Банком укладено додаткову угоду про припинення зобов`язань за договором №11/280-к від 24 липня 2007 року.
Відповідно до умов даної додаткової угоди сторони визнали, що станом на 22 листопада 2016 року загальний розмір заборгованості позивача перед Банком за основним договором становить 125935,89 доларів США та дійшли згоди про анулювання (прощення) Банком заборгованості в сумі 65935,89 доларів США, за умови погашення Позивачем 22 листопада 2016 року суми заборгованості у розмірі 60000,00 доларів США. Вказана умова Позивачем виконана.
Податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичної особи платника податків Позивача за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 9 січня 2018 року №76/19-00-13-06/3077601239.
Висновками акта перевірки встановлено порушення:
- підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту "в" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 246078,91 грн;
- підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту "в" пункту 176.1 статті 176, пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, внаслідок чого проведеною перевіркою донараховано військовий збір з доходів, отриманих фізичною особою у вигляді додаткового блага за 2016 рік в сумі 20506,5 грн.
Висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що позивач отримав дохід у вигляді додаткового блага - прощення заборгованості за кредитом Банку в сумі 65935,89 доларів США, що еквівалентно 1700079,06 грн за курсом НБУ на дату підписання додаткової угоди про припинення зобов`язань, проте, не сплатив до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з отриманого доходу.
На підставі акта перевірки податковим органом 23 лютого 2018 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 0043791307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 307598,14 грн, у тому числі: за основним платежем 246078,91 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 61509,63 грн;
- № 0043771307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з військового збору у розмірі 25632,19 грн, у тому числі: за основним платежем 20506,55 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5126,47 грн.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені статтею 79 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.