ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
21 травня 2019 року
справа №804/3411/18
адміністративне провадження №К/9901/7286/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року у складі судді Неклеса О.М.
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року у складі суддів Дурасової Ю.В., Божко Л.А., Іванова С.М.
у справі №804/3411/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет"
до Дніпропетровської митниці ДФС
про визнання протиправними та скасування рішень,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - митний орган, відповідач у справі) з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 25 січня 2018 року № UA110150/2018/200008/1, а також скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів від 25 січня 2018 року № UA110150/2018/00017, з мотивів безпідставності їх прийняття.
13 серпня 2018 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року, позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого пунктом третім частини 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесених спірних рішень.
15 березня 2019 року відповідачем до Верховного Суду подано касаційну скаргу.
У касаційній скарзі митний орган посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме положень частини другої статті 19, статті 67 Конституції України, статей 31, 33, 52, 53, 54, 58, 64, 337 Митного кодексу України, статті VII Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ).
Зокрема, скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано факт наявності того, що документи, які підтверджують числові значення митної вартості, містять розбіжності, а саме за умовами контракту передбачена оплата товару двома платіжними документами в розмірі 20% та 80% від суми вказаної в специфікації. Однак в самій специфікації передплата перед відвантаженням товару містить розбіжності, що ставить під сумнів інформацію специфікації, інвойсу на відповідність вимогам контракту. Товар поставляється на умовах FOB з Китаю. Вважає, що можливо існує не включення витрат на перевантаження, що має важливе значення при перевірці складових заявленої декларантом митної вартості. В копіях коносаментів виявлено розбіжності в графах, де зазначено відправника товару, а також відсутні відмітки про оплату перевантаження товару на інше судно. Наведений розмір страхового тарифу не відповідає розміру, зазначеному в Генеральному договорі добровільного страхування вантажів, що свідчить про невірний розрахунок суми страхових платежів. Для підтвердження транспортних витрат не надано акт здачі-приймання.
У зв`язку із зазначеним митний орган просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
11 квітня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за наслідком усунення відповідачем недоліків касаційної скарги в установлений судом строк та витребувано з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу № 804/3411/18.
18 квітня 2019 року справа № 804/3411/18 надійшла до Верховного Суду.
Відзиву позивача на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 24 січня 2018 року позивач з метою розмитнення товару (посуд столовий із звичайного скла), отриманого за наслідками виконання зовнішньоекономічного контракту від 28 квітня 2016 року №303-GL/CH, укладеного між Товариством та компанією GUANGZHOU OCT GLASSWARE INDUSTRIAL CO.LTD" (Китай) подав електронну митну декларацію ЕМД №UA110150/2018/20165 з необхідним для митного оформлення пакетом документів. У подальшому на вимогу відповідача позивачем надано додаткові документи.
25 січня 2018 року митним органом рішення прийнято про коригування митної вартості товарів № UA110150/2018/200008/1, а також винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів від 25 січня 2018 року № UA110150/2018/00017, з причин неможливості використання обраного декларантом методу визначення митної вартості згідно з пунктом третім частини шостої статті 54 Митного кодексу України. Товариству роз`яснено необхідність подання нової митної декларації.
Як підстави для прийняття спірного акта індивідуальної дії митним органом зазначено те, що за умовами контракту передбачена оплата товару двома платіжними документами в розмірі 20% та 80% від суми вказаної в специфікації. Однак в самій специфікації передплата перед відвантаженням товару містить розбіжності, що ставить під сумнів інформацію специфікації, інвойсу на відповідність вимогам контракту. Дослідження коносаментів вказує, що під час перевезення мало місце перенавантаження товару, що не включено до витрат. Задекларовані Товариством суми витрат на транспортування є вищими, ніж підтверджені документально. Крім того, наведений розмір страхового тарифу не відповідає розміру, наведеному у генеральному договорі добровільного страхування вантажів від 01 лютого 2016 року № 01г6д - п. 2.5 - 0, 05%, що може свідчити про невірний розрахунок суми страхових платежів.