ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
21 травня 2019 року
справа №826/22201/15
адміністративне провадження №К/9901/28056/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС в м. Києві
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року у складі суддів Грибан І.О., Беспалова О.О., Парінова А.Б.
у справі № 826/22201/15
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС в м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В :
У вересні 2015 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС в м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 жовтня 2014 року №0000951701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1521784,02 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.
Позов обґрунтований тим, що податковим органом при проведенні перевірки порушено положення норм статей 78, 79 Податкового кодексу України щодо наявності підстав для перевірки та порядку її проведення, отже відсутні правові підстави для здійснення перевірки та, відповідно, неправомірними є прийняті за її результатами рішення.
20 листопада 2015 постановою Окружного адміністративного суду міста Києва відмовлено в задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що вказана сума боргу анульована Банком являє собою дохід платника податку в розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню в порядку абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, який позивач був зобов`язаний включити до податкової декларації за 2013 рік.
25 лютого 2016 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13 жовтня 2014 року №0000951701.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції висновувався з протиправності проведення податковим органом перевірки позивача та як наслідок протиправності наслідків її проведення, у зв`язку з чим спірне рішення відповідача підлягає скасуванню.
У червні 2016 року відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В касаційній скарзі доводить наявність складу адміністративного правопорушення.
21 липня 2016 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача після усунення недоліків касаційної скарги зазначених в ухвалі цього ж суду від 15 червня 2016 року, справу №826/22201/15 витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва.
11 серпня 2016 року справа №826/22201/15 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.
23 лютого 2018 року справа №826/22201/15 разом з матеріалами касаційного провадження №К/9901/28056/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.
Заперечення або відзив від платника податків до Суду на касаційну скаргу відповідача не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваного судового рішення, Суд вважає, що зазначеним вимогам закону таке судове рішення відповідає з огляду на наступне.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку діяльності позивача за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 05 вересня 2014 року № 2392/26-55-17-01-2433511482 (далі - акт перевірки).
В акті перевірки зафіксовані порушення позивачем підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та встановлено заниження податку на доходи отриманого у вигляді додаткового блага (анулювання банком частини боргу) у розмірі 7 177 529,55 грн.
13 жовтня 2014 року на підставі акта перевірки згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 167.1 статті 167 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України керівником податкового органу прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.
Податковим повідомленням-рішенням форми "Р" №0000951701 за порушення підпункту 49.18.4, пункту 49.18 статті 49, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 521 784,02 грн.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проведена на підставі наказу податкового органу від 01 серпня 2014 №2291, підставами проведення якої визначено підпункти 78.1.1 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України.