ПОСТАНОВА
Іменем України
20 травня 2019 року
Київ
справа №623/2516/16-а
адміністративне провадження №К/9901/22348/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Ізюмського міськрайонного суду в Харківській області у складі судді Бєссонова Т.Д. від 02 листопада 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кононенко З.О., Калитки О. М., Бондара В.О. від 06 грудня 2016 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо відмови у прийнятті рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975) та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги позивачу.
Позовна заява обґрунтована тим, що оскаржуване рішення та дії відповідача є протиправними, оскільки не відповідають вимогам Порядку № 975 та частини другої статті 19 Конституції України, відповідач діяв не у спосіб передбачений законом. Вважає, що має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, однак відповідач заяву позивача про виплату такої допомоги не розглянув, а документи повернув на доопрацювання, чим порушив його право на соціальний захист, передбачений статтею 46 Конституції України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Ізюмського міськрайонного суду в Харківській області від 02 листопада 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року, позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, щодо відмови у прийнятті рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей"; зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути подані ОСОБА_1 документи для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у відповідності з Порядком № 975; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги суди попередніх інстанції виходили з того, що Міністерством оборони України у встановленому порядку не розглянуто заяву позивача та не прийнято рішення щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги, чим допущено порушення права на належний розгляд поданої ОСОБА_1 заяви та документів і прийняття відповідного рішення з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Ізюмського міськрайонного суду в Харківській області від 02 листопада 2016 року та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Міністерство оборони України звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні адміністративного позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 20 січня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 623/2516/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.
У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 22 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Берназюка Я.О.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О. від 17 травня 2019 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Ізюмського міськрайонного суду в Харківській області від 02 листопада 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі № 623/2516/16-а.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив строкову військову службу у Збройних Силах з 21 квітня 1982 року по 22 червня 1984 року, з них у складі діючої армії в період з 07 листопада 1982 року по 02 грудня 1982 року та з 10 грудня 1982 року по 19 червня 1984 року під час бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан, у складі військової частини 2033 що підтверджується довідками Ізюмсько-Борівського об`єднаного військового комісаріату, архівними виписками, військовим квитком.
Протоколом Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 02 вересня 2013 року № 2097, встановлено отримання позивачем під час проходження служби в Республіці Афганістан множинного вогнепального осколкового поранення голови, рук та ніг (контузія 1983 року), а також встановлено, що отримані позивачем поранення, контузія та захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
ОСОБА_1 з 20 січня 2014 року по 14 січня 2016 року встановлена ІІІ група інвалідності, у зв`язку з пораненням, контузією і захворюванням, що пов`язане з виконанням обов`язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії.
Позивач звернувся до Міністерства оборони України, із заявою та копіями необхідних документів щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням з 20 січня 2014 року ІIІ групи інвалідності внаслідок поранення, контузії, захворювання пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку № 975.
Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 29 липня 2016 року № 61 пункт 13, документи повернуті на доопрацювання, оскільки, на день звільнення з військової служби позивач проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР, у зв`язку з чим, на думку відповідача, витрати, пов`язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах, мають здійснюватися Державною прикордонною службою України, а також відсутні документи, що свідчать про причини та обставини поранення
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанції незаконно, з порушенням норм матеріального та процесуального права, частково задоволено позовні вимоги. Скаржник вказує на те, що позивачем не додано документу, який свідчить про причини та обставини поранення, а також те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Крім того, зазначається, що витрати, пов`язані з виплатою позивачеві одноразової грошової допомоги, повинна нести Державна прикордонна служба України, а не Міністерство оборони України, оскільки позивач проходив строкову військову службу у прикордонних військах колишнього СРСР.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу Міністерства оборони України не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно частини статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності), військовослужбовці, а також військовозобов`язані, призвані на збори, підлягають державному обов`язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов`язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.