ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2019 року
Київ
справа №816/3786/14
адміністративне провадження №К/9901/5992/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління майна комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 у справі за позовом Управління майна комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради до Державної фінансової інспекції в Полтавській області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворскла", Товариство з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла", Товариство з обмеженою відповідальністю "М-Дача", про визнання протиправною та скасування вимоги,
У С Т А Н О В И В:
Управління майна комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради подало до суду позов, в якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу Державної фінансової інспекції в Полтавській області від 04.09.2014 № 16-06-3-14/7360 в частині забезпечення перерахування до Полтавського міського бюджету коштів ТОВ "М-Дача" за оренду нежитлової будівлі площею 300,4 м2за адресою: м. Полтава, провулок Латишева, 13, на загальну суму 3102,61 грн, - ТОВ "ФК "Ворскла" за адресою: м. Полтава, майдан Незалежності, 16, загальною площею 30 м2, на загальну суму 86 332,55 грн і забезпечення перерахування на користь Управління майна комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради суми податку на додану вартість ТОВ "М-Дача" за оренду нежитлової будівлі площею 300,4 м2 за адресою: м. Полтава, провулок Латишева, 13, на загальну суму 775,65 грн, та ТОВ "ФК "Ворскла" за оренду нежитлової будівлі стадіону "Ворскла" за адресою: м. Полтава, майдан Незалежності, 16, загальною площею 30 м2, на загальну суму 3597,19 грн, всього на загальну суму 93 808,00 грн, а у разі відмови добровільної сплати, вказане питання вирішити в судовому порядку шляхом подання позову до зазначених орендарів.
Обґрунтовуючи позов позивач зазначає, що пункти 1, 2, 3, 4 оскаржуваної вимоги є законодавчо необґрунтовані, безпідставні та такі, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 20.11.2014 адміністративний позов задовольнив, визнав протиправними та скасував пункти 1, 2, 3, 4 вимоги Державної фінансової інспекції в Полтавській області від 04.09.2014 № 16-06-3-14/7360 в частині забезпечення перерахування ТОВ "М-Дача" та ТОВ "ФК "Ворскла" до Полтавського міського бюджету коштів за оренду нежитлових будівель та забезпечення перерахування на користь Управління майном комунальної власності міста суми податку на додану вартість за оренду нежитлових будівель, а у разі відмови добровільної сплати - вказані питання вирішити в судовому порядку шляхом подання позовів до зазначених орендарів. Стягнув з Державного бюджету України на користь Управління майном комунальної власності міста витрати зі сплати судового збору в сумі 187,62 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, проте така вимога є обов`язковою до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою цією вимоги неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом. Між позивачем та третіми особами склалися договірні відносини з приводу оренди майна, які передбачають сплату орендної плати у фіксованому розмірі, а тому забезпечення перерахування додаткових коштів за оренду плату та проведення претензійно-позовної роботи зі стягнення цих коштів неможливо без внесення відповідних змін до договорів оренди. Винесення відповідачем вимоги про забезпечення перерахування додаткових коштів за орендну плату та проведення претензійно-позовної роботи зі стягнення цих коштів до внесення відповідних змін до договорів оренди є передчасним.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.01.2015 постанову суду першої інстанції скасував та відмовив у задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що орган державного фінансового контролю наділений повноваженням здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та за наслідками такого контролю пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень. При виявленні збитків, завданих державі чи суб`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення порушень. Така вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині є обов`язковою до виконання. Щодо виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Управління майна комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню. Зазначає, що висновок суду першої інстанції щодо наявності у органу фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, що є обов`язковою лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки, та щодо передбаченого пред`явлення відповідачем вимоги про забезпечення перерахування додаткових коштів за орендної лати і проведення претензійно-позовної роботи зі стягнення цих коштів, є правильними. Також зазначає про те, що відповідач подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, яка не відповідає вимогам частини п`ятої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги), оскільки в ній не зазначено дати її подання, однак суд апеляційної інстанції не застосовані правила статті 108 цього Кодексу.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19.02.2015 відкрив провадження за касаційною скаргою.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.05.2019 призначив попередній розгляд справи на 14.05.2019.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.