ПОСТАНОВА
Іменем України
20 травня 2019 року
Київ
справа №295/3198/18
адміністративне провадження №К/9901/2945/19, К/9901/2950/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії за касаційними скаргами Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, Державної фіскальної служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду у складі судді Капинос О.В. від 04 липня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Драчук Т.О., Полотнянка Ю.П. Загороднюка А.Г. від 21 грудня 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, у якому просив:
- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області подати до Державної фіскальної служби України, висновок щодо виплати грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-XII (далі - Закон № 565-XII);
- зобов`язати Державну фіскальну службу України розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення згідно статті 23 Закону № 565-XII.
В обґрунтування позову зазначено, що колишні працівники міліції, а також податкової міліції, яким внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, встановлено інвалідність після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" № 208-VІІІ від 13 лютого 2015 року, мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до положень статті 23 Закону № 565-XII в порядку та на умовах визначених Порядку та умовах призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок № 850).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним дії Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області щодо повернення без розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги; зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області подати до Державної фіскальної служби України висновок щодо виплати грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до статті 23 Закону № 565-XII; зобов`язано Державну фіскальну службу України розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення згідно статті 23 Закону № 565-XII; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що за колишніми працівниками міліції, в тому числі і податкової міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги на умовах, передбачених Законом № 565-XII. Також суди зазначили, що Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області не складаючи висновку повідомило позивача про відсутність можливості здійснити виплату грошової допомоги, чим фактично вирішило віднесене не до його компетенції питання про наявність чи відсутність підстав для виплати такої допомоги, у зв`язку із чим порушило права позивача та вимоги чинного законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Державна фіскальна служба України, Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області звернулись з касаційними скаргами до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в яких просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
24 січня 2019 року до Верховного Суду надійшли касаційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області та Державної фіскальної служби України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 січня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.
Ухвалами Верховного Суду від 04 квітня 2019 року відкрито касаційні провадження у справі № 295/3198/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційні скарги.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив службу в податковій міліції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області та наказом Державної податкової адміністрації в Житомирській області від 29 жовтня 2005 року № 33-о, був звільнений з органів податкової міліції через хворобу. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12ААА № 218739 від 23 грудня 2015 року, позивачу встановлено третю групу інвалідності з 02 грудня 2015 року, захворювання, яке пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
12 жовтня 2016 року позивачем відповідно до статті 356 Податкового кодексу України, статті 23 Закону № 565-XII подано до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності.
Згідно листа від 07 листопада 2016 року № 734/14/06-30-04-27, Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області надало відповідь про те, що заяву позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності розглянуто та відповідно до пункту 7 Порядку та умов виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 (далі - Порядок № 707) із змінами та доповненнями, матеріали направлено на адресу Державної фіскальної служби України для вирішення питання щодо можливості проведення виплати одноразової грошової допомоги.
02 грудня 2016 року Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області своїм листом № 790/14/06-30-04-07 повідомило позивача, про повернення документів про виплату грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності позивачу 23 грудня 2015 року, тобто, після втрати чинності Закону № 565-XII.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційні скарги обґрунтовано тим, що на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності Закон України "Про міліцію", яким передбачено соціальний захист працівників міліції та виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі/смерті або каліцтва працівника міліції та компенсації заподіяння шкоди майну, з 07 листопада 2015 року, втратив чинність, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову. Натомість, положення Закону України "Про Національну поліцію" і Порядку № 850 не поширюється на працівників податкової міліції.
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційні скарги відповідачів, у якому вказується на безпідставність вимог касаційних скарг та законність рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційних скаргах мотиви скаржників є неприйнятні з огляду на наступне.