ПОСТАНОВА
Іменем України
20 травня 2019 року
Київ
справа №736/398/17
адміністративне провадження №К/9901/45580/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Корюківського районного суду Чернігівської області у складі судді Чурупченка М.І. від 27 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Саприкіної І.В., Безименної Н.В., Кучми А.Ю. від 12 липня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, в якому просив:
- визнати неправомірним та скасувати рішення Міністерства оборони України від 20 травня 2016 року № 36 виражене у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині відмови йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії;
- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням йому III групи інвалідності пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975),
- встановити судовий, контроль за виконанням Міністерством оборони України рішення суду та зобов`язати Міністерство оборони України протягом місяця, з дня набрання рішенням суду законної сили, подати звіт про виконання рішення суду.
Позовна заява обґрунтована тим, що оскаржуване рішення та дії відповідача є протиправними, оскільки не відповідають вимогам Порядку № 975 та частини другої статті 19 Конституції України, відповідач діяв не у спосіб передбачений законом. Вважає, що має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, однак відповідач заяву позивача про виплату такої допомоги не розглянув, а документи повернув на доопрацювання, чим порушив його право на соціальний захист, передбачений статтею 46 Конституції України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Корюківського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року, позов задоволено частково, визнано неправомірним та скасовано рішення Міністерства оборони України від 24 лютого 2017 № 19 про повернення документів позивача стосовно призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії на доопрацювання; зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення стосовно призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби у розмірі 150- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги суди попередніх інстанції виходили з того, Міністерством оборони України у встановленому порядку не розглянуто заяву позивача та не прийнято рішення щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги, чим допущено порушення права на належний розгляд поданої ОСОБА_1 заяви та документів і прийняття відповідного рішення з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Корюківського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2017 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Міністерство оборони України звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні адміністративного позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 02 серпня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 736/398/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.
У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 22 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Берназюка Я.О.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О. від 17 травня 2019 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року у справі № 736/398/17.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив військову службу у збройних силах з 20 жовтня 1986 року по 21 листопада 1988 року. У період з 11 лютого 1987 року по 23 травня 1988 року позивач проходив військову службу на території Республіки Афганістан та приймав участь у бойових діях.
Згідно акта судово-медичного дослідження (обстеження) Київського обласного бюро судово-медичних експертиз від 25 червня 2015 року 1164/ж рубці на голові та обох руках, які є слідами загоєння ран, що утворились від дії тупих твердих предметів з достатньо обмеженою контактуючою поверхнею, можливо внаслідок осколочних поранень за обставин та в термін, що вказаний обстеженим (1987 ріку).
Протоколом Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 25 червня 2015 року № 2398, встановлено отримання позивачем під час проходження служби в Республіці Афганістан множинного вогнепального осколкового поранення голови, рук та ніг (контузія 1987 року), а також встановлено, що отримані позивачем поранення, контузія та захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 02 грудня 2015 року позивачу встановлено третю групу інвалідності з 02 грудня 2015 року. Комісією було встановлено, що поранення (контузія) та захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
23 грудня 2015 року позивач звернувся до Міністерства оборони України, через Корюківський районний військовий комісаріат із заявою та копіями необхідних документів щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням з 02 грудня 2015 року ІIІ групи інвалідності внаслідок поранення, контузії, захворювання пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку № 975.
Зазначені документи та заява Корюківським районним військовим комісаріатом через Чернігівський обласний військовий комісаріат були направлені для подальшого розгляду до Міністерства оборони України.
20 травня 2016 року рішенням комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженим Міністром оборони України, оформленому протоколом від 20 травня 2016 року № 36, документи позивача повернуті до Чернігівського обласного військового комісаріату на доопрацювання, оскільки у поданих матеріалах відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов`язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку № 975.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанції незаконно, з порушенням норм матеріального та процесуального права, задоволено позовні вимоги. Скаржник вказує на те, що позивачем не було надано на адресу Міністерства оборони України необхідних та обов`язкових документів, а саме, документа, який свідчить про причини та обставини поранення, зокрема, про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу Міністерства оборони України не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.