ПОСТАНОВА
Іменем України
20 травня 2019 року
Київ
справа №820/2380/16
адміністративне провадження №К/9901/7415/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 820/2380/16
за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Комунального підприємства "Куп`янське бюро технічної інвентаризації"
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
за касаційною скаргою Комунального підприємства "Куп`янське бюро технічної інвентаризації"
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2016 року (у складі колегії суддів: Сіренко О.І., спаскіна О.А., Любчич Л.В.)
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
28 квітня 2016 року Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Куп`янське бюро технічної інвентаризації", в якому просило суд стягнути з відповідача на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів та пеню у розмірі 21279,89 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року у задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Куп`янське бюро технічної інвентаризації" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було вжито всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, було виділено робочі місця для працевлаштування інвалідів, до відповідного центру зайнятості подавався звіт про наявність вакансій на підприємстві у липні 2015 році, тому у відповідача відсутня вина за часткову незайнятість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2016 року апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наявні підстави для задоволення позовних вимог Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з Комунального підприємства "Куп`янське бюро технічної інвентаризації" на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій у розмірі 21190 (двадцять одна тисяча сто дев`яносто) гривень 91 (дев`яносто одна) копійка за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році та пеню за порушення терміну сплати цих санкцій у розмірі 88 (вісімдесят вісім) гривень 98 (дев`яносто вісім) копійок.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 25 липня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 820/2380/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.
Верховний Суд ухвалою від 17 травня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 820/2380/16 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 20 травня 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що КП "Ізюмське міське БТІ" перебуває на обліку в Харківському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.
Згідно форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2015 рік, що надавався відповідачем до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2015 році становила 11 осіб, штатні працівники-інваліди на підприємстві були відсутні, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановлено статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 1 особу, що відповідає вимогам законодавства.
Із звітів відповідача, поданих до Харківського міського центру зайнятості за формою статистичної звітності №3-ПН встановлено, що підприємство в 2015 році інформувало центр зайнятості про наявність вільного робочого місця на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.
Також встановлено, що центром зайнятості інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не направлялися, не було безпосереднього звернення інвалідів до відповідача для працевлаштування. Фактів відмови підприємства в працевлаштуванні інвалідів центром зайнятості не зафіксовано.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права відмовив у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що судом апеляційної інстанції зроблено помилковий, без посилання на діючі правові норми, висновок про обов`язок відповідача щомісячно інформувати державні органи щодо створення робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів.
Доказів того, що підприємство не створило робочі місця для інвалідів, відмовило їм в прийомі на роботу, несвоєчасно звітувало перед позивачем - відсутні.
Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2016 року не відповідає, а вимоги касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Комунальне підприємство "Купянське бюро технічної інвентаризації" в повному обсязі не виконало вимоги по щомісячному інформуванню державних органів щодо створення робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів, чим фактично не виконано норматив по працевлаштуванню інвалідів, що, в свою чергу, позбавило компетентний державний орган об`єктивної можливості направити інвалідів для працевлаштування.
З таким висновком суду апеляційної інстанція колегія суддів Верховного Суду не погоджується у зв`язку із наступним.
Частинами першою та другою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ) визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
У відповідності до статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації.
Частиною першою статті 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині першій статті 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.
Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ.
Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.
Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 Господарського кодексу України (Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин).
Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.