ПОСТАНОВА
Іменем України
17 травня 2019 року
Київ
справа №1640/2918/18
адміністративне провадження №К/9901/2390/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гімона М.М., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання пункту протоколу протиправним та недійсним, зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Чалого І.С., Калитки О. М., Зеленського В.В. від 13 грудня 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання пункту протоколу протиправним та недійсним, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункту 22 Протоколу № 81 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 03 серпня 2018 року щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченою Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975), як інваліду ІІ групи з 18 квітня 2017 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов`язані із виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойових дії, відповідно до статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та вжити заходів до її виплати;
- зобов`язати прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком № 975 як інваліду ІІ групи з 30 березня 2017 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії) захворювання, що пов`язані із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з врахуванням статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та вжити заходів до її виплати.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що Міністерство оборони України неправомірно відмовило йому в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, яка передбачена Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з моменту встановлення інвалідності він набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, як інваліду ІІ групи з 18 квітня 2017 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов`язані із виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойових дії, викладене у пункті 22 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03 серпня 2018 № 81, зобов`язано Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи з 18 квітня 2017 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов`язані із виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойових дії, відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Порядку № 975 з урахуванням висновків суду.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено, постанову Полтавського окружного адміністративного суду рішенням від 27 вересня 2018 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що ані статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ані Порядком № 975, які діяли на час настання інвалідності позивача, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року, як таку, що винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права і залишити в силі постанову Полтавського окружний адміністративний суд рішенням від 27 вересня 2018 року.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 15 січня 2019 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 січня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гімона М.М. та Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання пункту протоколу протиправним та недійсним, зобов`язання вчинити певні дії.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив строкову військову службу в складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, з 15 січня 1985 року по 15 січня 1987 року та приймав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан.
Протоколом Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 26 січня 2017 року № 259, встановлено отримання позивачем під час проходження служби в Республіці Афганістан множинного вогнепального осколкового поранення голови, рук та ніг (контузія 1986 року), а також встановлено, що отримані позивачем поранення, контузія та захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Позивачу з 18 квітня 2017 року вперше встановлено другу групу інвалідності у зв`язку з пораненням, контузією, захворювання, пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, про що видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0563532.
У зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності позивач 05 липня 2018 року подав заяву до Міністерства оборони України через Полтавський обласний військовий комісаріат щодо виплати одноразової грошової допомоги.
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03 серпня 2018 року оформлене пунктом 22 протоколу № 81 позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що інвалідність настала пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.
Вважаючи незаконними дії Міністерство оборони України щодо відмови у нарахуванні одноразової допомоги, позивач звернувся до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції незаконно, з порушенням норм матеріального та процесуального права, відмовлено у задоволенні позовних вимог. У касаційній скарзі скаржник вказує, що право на отримання одноразової грошової допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, незалежно від часу настання інвалідності. Право на одноразову допомогу у військовозобов`язаного виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, яке мало місце в період її проходження.
Від Міністерства оборони України надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому вказується на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішення суду апеляційної інстанції.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.