ПОСТАНОВА
Іменем України
17 травня 2019 року
Київ
справа №644/2182/17
адміністративне провадження №К/9901/18024/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді -доповідача Берназюка Я.О., суддів: Коваленко Н.В., Гриціва М.І., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 644/2182/17
за позовом ОСОБА_1
до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова
про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова
на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова (у складі судді Саркісян О.А.) від 30 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Григорова А.М., Подобайло З.Г., Тацій Л.В.) від 17 жовтня 2017 року
ВСТАНОВИВ :
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Харкова (ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 червня 2017 року замінено правонаступником - Індустріальним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив:
- визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного Фонду України в Індустріальному районі м. Харкова у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з 20 жовтня 2016 року;
- зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 з 20 жовтня 2016 року з зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи: з 08 квітня 1977 року по 28 жовтня 1977 року, з 02 листопада 1977 року по 27 листопада 1979 року, з 14 січня 1980 року по 31 березня 1980 року, з 20 грудня 1982 року по 23 листопада 1983 року, з 24 листопада 1983 року по 29 вересня 1984 року, з 30 вересня 1984 року по 16 квітня 1985 року, з 17 квітня 1985 року по 02 березня 1986 року, а також із зарахуванням в пільговому обчисленні з застосуванням коефіцієнту 1,5 періодів роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі: 20 грудня 1982 року по 23 листопада 1983 року, з 24 листопада 1983 року по 29 вересня 1984 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що записами у трудовій книжці та уточнюючою довідкою підприємства підтверджується його пільговий трудовий стаж, який складає 6 років 17 днів, в тому числі 1 рік 9 місяців 10 днів - у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, що повинні враховуватися при розрахунку стажу із застосуванням коефіцієнту 1,5, і який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". У зв`язку з цим вважає неправомірною відмову відповідача у призначенні пенсії на пільгових умовах.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 червня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, та, залишаючи таке в силі, суд апеляційної інстанції виходили з того, що загальний трудовий стаж позивача становить більше 30 років, а спеціальний - більше 6 років та 3 місяці, що є достатнім для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права, Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова звернулося із касаційною скаргою, в якій просить про скасування постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 червня 2017 року і ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволення позову.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач з 15 квітня 1980 року по 29 вересня 1984 року за переведенням працював в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, в "Минтяжстрой УССР Комбинат "Донецкжилстрой" Специализированный строительно-монтажный поезд "Укрстрой" БАМ, Хабаровский край, ст. Ургал-2".
20 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському (на час подання позову - Індустріальному) районі м.Харкова із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах згідно статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", проте рішенням від 01 листопада 2016 року відповідач відмовив позивачу у призначенні пільгової пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.
Вважаючи зазначену відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
У касаційній скарзі Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова посилається на те, що пільговий стаж позивача складає 4 роки 3 місяці 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком за Списком 2 зі зниженням пенсійного віку. Зазначає, що неможливо зарахувати до пільгового стажу наступні періоди роботи позивача: з 01 вересня 1973 року по 24 лютого 1977 року - навчання у Харківському будівельному технікумі; з 20 грудня 1982 року до 23 листопада 1983 року та з 24 листопада 1983 року по 29 вересня 1984 року, у зв`язку з поданням архівної довідки, яка не містить необхідної інформації, яка передбачена Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року. Зауважує також, що застосування коефіцієнта 1,5 щодо періодів роботи позивача в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, є безпідставним, оскільки статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п`ять років, тоді як відомостей про укладання трудових договорів, копій таких договорів позивач не надав.
Від ОСОБА_1 надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких вказується на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року№1058-IV (далі - Закон 1058-IV).
Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.