ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 913/399/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй- головуючий, Л. В. Стратієнко, І. В. Ткач
за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2019р.
у складі колегії суддів: О. В. Стойка - головуючий, О. Є. Медуниця, В. І. Пушай
та на рішення господарського суду Луганської області від 08.08.2018р.
суддя: Р. М. Шеліхіна
за позовом ОСОБА_1
до
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Посмішка";
2. Луганського міського управління юстиції Луганської області;
3. ОСОБА_2
про визнання недійсним договору купівлі-продажу часток майна
за участю представників:
від позивача: не з`явилися,
від відповідача-1: не з`явилися,
від відповідача-2: не з`явилися,
від відповідача-3: не з`явилися,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог та обставини, які передували прийняттю оскаржуваних рішень
ОСОБА_1 звернулася до господарського суду з позовом до ТОВ "Посмішка", Луганського міського управління юстиції Луганської області, ОСОБА_2 про, з урахування заяви про зміну предмета позову:
- визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Посмішка", оформленого протоколом №2 від 02.06.2005р.;
- визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу 52/100 частки нежитлового приміщення №66 перукарня з вхідним ганком від 30.06.2005р.;
- визнання недійсним статуту товариства (в новій редакції) 2005 року, державну реєстрацію якого було проведено 7 червня 2005 року за №13821050001002607, з моменту його реєстрації.
Позов мотивований недотриманням порядку скликання та проведення зборів від 02.06.2005р., а також порушенням корпоративних прав позивача.
Спірний договір №1307, на думку позивача, порушує її корпоративні права.
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
Постановою Верховного Суду від 08.05.2018р. судові рішення у справі №913/399/15 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу 52/100 частки нежитлового приміщення №66 перукарня з вхідним ґанком від 30.06.2005р., внесеного до реєстру нотаріальних дій за №1307 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області Смичковою Лілією Борисівною та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за №681904. Справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В частині, якою визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Посмішка", оформлене протоколом №2 від 02.06.2005 р., рішення господарського суду Луганської області від 07.11.2016р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2017р. у справі №913/399/15 залишено без змін.
Під час нового розгляду судами попередніх інстанцій дана справа розглядалась в межах позовної вимоги про визнання договору купівлі - продажу від 30.06.2005р. за №1307.
2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Рішенням господарського суду Луганської області від 08.08.2018р. у справі №913/399/15 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Місцевий господарський суд виходив із того, що рішення про продаж майна, вартістю більшою ніж 50% вартості майна товариства "Посмішка", прийнято у відповідності до приписів п. 8.5 статуту товариства "Посмішка" в редакції від 2005 року - голосами учасників у розмірі 94,74%. Відтак директор товариства діяв в межах своїх повноважень, з дотриманням умов статуту в редакції 2005 року і у відповідності до приписів ст.203 ЦК України.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2019р. рішення місцевого господарського суду у справі №913/399/15 залишено без змін.
Апеляційний господарський суд виходив із того, що умови п. 8.5 статуту товариства (в новій редакції) обмежують повноваження директора одноособово без погодження зі зборами відчужувати майно товариства, якщо вартість цього майна перевищує 50% від вартості майна товариства. Проте позивачем не надано документів, що підтверджують вартість майна у зазначений період, а тому доводи позивача про необхідність узгодження продажу спірного майна із загальними зборами товариства є недоведеними.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням та постановою у даній справі, звернулася до Верховного Суду із касаційною каргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати оспорюваний договір недійсним.
Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що статутний фонд товариства був створений шляхом внесення майна та додаткових внесків засновників товариства, вартісне співвідношення яких складає 38,192% та 61,798% на користь грошових внесків. За твердженням скаржника, додаткових внесків до статутного фонду відповідача не вносилось.
Також у скарзі зазначається, що статутний фонд товариства був знецінений шляхом формування його замість нерухомого майна грошима, а колишній учасник товариства придбав 52/100 частини майна, яким формувався статутний фонд, за безцінок.
Скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій не виконали вимоги постанови Верховного Суду від 08.05.2018р. у даній справі та не з`ясували дійсну вартість майна, що відчужувалось за договором купівлі-продажу, а також розмір частки відчуженого майна в усьому майні товариства.
На думку скаржника, рішення у даній справі прийняті без врахування наведених в ст. ст. 41, 59 Закону України "Про господарські товариства" положень.
Також стверджує, що через продаж 52/100 частки нежитлового приміщення перукарня "Посмішка" за договором №1307, фактично мало місце зменшення ліквідності частки у статутному фонді товариства, що порушує її право на майнову вимогу сплатити вартість частини майна або передачі майна в натурі пропорційно своїй частці у статутному капіталі у передбачених законом та статутом випадках.
4. Позиції інших учасників справи
Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Судовими рішеннями у даній справі встановлені обставини укладення 30.06.2005р. між ТОВ "Посмішка" від імені директора ОСОБА_3 та громадянином ОСОБА_2 договору купівлі-продажу 52/100 частки нежитлового приміщення - перукарні зі вхідним ґанком, розташованого в будинку № 1-а по вул . Годуванцева у м. Луганську вартістю 14 414,69 грн., який посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області Смичковою Л.Б., зареєстрований в реєстрі за № 1307.
Верховний Суд, оцінивши аргументи, викладені в касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, вважає висновки місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.06.2005р. помилковими з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За приписами ч. ч. 1-2 ст. 203 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення спірного договору, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.