1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



16 травня 2019 року

м. Київ



Справа № 910/9663/16



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

за участю секретаря судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Жук Г.А., судді Мальченко А.О., Дикунська С.Я.) та на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2018 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13"

до Державного підприємства "Наш дім"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство економічного розвитку і торгівлі України

про зобов`язання вчинити дії

за участю:

позивача: Севастьянов С.В. (адвокат)

відповідача: Дьоміна С.С. (адвокат)

третьої особи: Бєлозьорова О.С. (довіреність від 19.07.18),



ВСТАНОВИВ:

Звернувшись у суд з даним позовом, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Анрі Барбюса-13" (далі - позивач), уточнивши свої вимоги просило зобов`язати Державне підприємство "Наш дім" (далі - відповідач) передати багатоквартирний будинок № 13 за вулицею Анрі Барбюса міста Києва (далі-Будинок) в управління позивача разом із планом земельної ділянки та технічним паспортом Будинку, а також із відповідною технічною документацією.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив приписи Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" щодо передачі позивачу передбаченої законодавством документації на Будинок.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018, з урахуванням ухвали апеляційного суду від 17.01.2019 про виправлення описки, позов задоволено частково, зобов`язано відповідача передати Будинок в управління позивача разом із відповідною технічною документацією, в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі-третя особа) просить скасувати вище вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування доводів касаційної скарги третя особа посилалася на те, що перебування відповідача у процедурі банкрутства унеможливлює передачу Будинку в управління позивача. При цьому третя особа вказує на те, що списання з балансу Будинку можливо лише у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 301, проте суди не дослідили чи був дотриманий зазначений порядок, що узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 25.07.2018 у справі № 910/7118/17.

Наведену позицію третьої особи підтримує відповідач у відзиві на касаційну скаргу, у якому просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Однак відзив відповідача не може бути прийнятий до розгляду разом із касаційною скаргою виходячи із наступного.

Відповідно до приписів статті 295 ч.2 Господарського процесуального кодексу України відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

Згідно статті 297 цього Кодексу учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (ч.1). До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи (ч.3).

Отже оскільки даний відзив не містить обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а за своєю суттю є приєднанням до касаційної скарги, однак до нього не додано документу про сплату судового збору, поданий відзив залишається без розгляду.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані відповідачем судові рішення без змін, обґрунтовуючи свої доводи тим, що доводи касаційної скарги правильності висновків судів не спростовують.

14.05.2019 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення до відзиву на касаційну скаргу, у яких останній доповнює відзив та просить прийняти їх судом до розгляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 25.03.2019 у даній справі надано строк до 25.04.2019 для подання відзиву.

Згідно частини 4 статті 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень частини 1 статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Виходячи з наведених норм процесуального закону, колегія суддів дійшла висновку про відмову у прийнятті до розгляду наведених пояснень, оскільки вони були подані позивачем за межами строку на подання відзиву.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наказу Міністерства промислової політики України від 28.12.1999 №443 "Про створення державного підприємства "Наш дім" вирішено створити Державне підприємство "Наш дім" з правами юридичної особи на базі рухомого та нерухомого майна відокремленого підрозділу Київського заводу "Радар".

За актом приймання-передачі від 12.04.2001 з балансу Київського заводу "Радар" на баланс відповідача було передано Будинок.

Згідно наказу Київського заводу "Радар" від 27.04.2001 №150 Будинок передано безкоштовно за рахунок зменшення статутного фонду з балансу заводу на баланс відповідача. Майно відповідача є державною власністю і закріплене за ним на праві повного господарського відання.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 408-р від 23.03.2014 "Деякі питання управління Міністерством економічного розвитку і торгівлі України об`єктами державної власності" Державне підприємство "Наш дім" було передано із сфери управління Міністерства промислової політики України до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Суди встановили, що 17.02.2016 було здійснено державну реєстрацію позивача, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з пунктом 2.1 статуту позивача метою його створення є сумісне управління спільним майном та забезпечення його належної експлуатації, а також захист прав та законних інтересів співвласників Будинку щодо володіння, користування і розпорядження таким майном відповідно до вимог чинного законодавства України та положень статуту.

Відповідно до пункту 2.2 статуту позивача, завданням та предметом його діяльності є, зокрема, належне утримання Будинку та прибудинкової території; забезпечення захисту прав і законних інтересів співвласників Будинку щодо володіння, користування і розпорядження спільним майном; сприяння співвласникам Будинку в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами.

29.02.2016 на загальних зборах позивача були прийняті рішення, які оформлені протоколом № 1, зокрема, про самостійне управління всім Будинком силами і засобами позивача відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку.

18.03.2016 позивач були прийняті рішення, які оформлені протоколом № 2 про визначення позивача балансоутримувачем всього Будинку, надання згоди щодо прийняття Будинку на баланс позивача та утворення відповідної комісії, яка у встановлений чинним законодавством України строк здійснить заходи, пов`язані із прийомом-передачею Будинку з балансу відповідача на баланс позивача, про звернення до відповідача з пропозицією щодо призначення та спрямування уповноваженого представника підприємства для прийняття участі у роботі комісії із прийому - передачі Будинку з балансу відповідача на баланс позивача; про здійснення прийому-передачі технічної та іншої документації Будинку у строк встановлений чинним законодавством України.

Також встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з листами, у яких просив призначити та направити представника відповідача для участі у роботі комісії з прийому-передачі Будинку з балансу відповідача на баланс позивача, а також просив підготувати до передачі технічну та іншу документацію на Будинок, згідно встановлених чинним законодавством України строків та порядку, які відповідач залишив без задоволення та технічну документацію на Будинок позивачу не передав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки відповідач всупереч законодавству не передав позивачу відповідну документацію на Будинок, вимоги позивача є обґрунтованими. Відмовляючи у задоволенні позову про передачу плану земельної ділянки та технічного паспорта Будинку, суд вказав на те, що ці вимоги по суті охоплюються вимогою щодо зобов`язання відповідача передати позивачу технічну документацію.

Підстави для скасування судових рішень відсутні з огляду на наступне

Статтею 385 Цивільного кодексу України встановлено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" унормовано, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Статтею 10 вказаного Закону передбачено, що співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків (ч.1).


................
Перейти до повного тексту