ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/2448/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
за участю секретаря судового засідання - Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 (головуючий суддя - Слободін М.М., судді: Дучал Н.М., Хачатрян В.С.) та на рішення Господарського суду Харківської області від 16.10.2018 (суддею Жельне С.Ч.)
за позовом Селянського (фермерського) господарства "Поліна"
до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області
про визнання права користування земельною ділянкою,
за участю:
від позивача: Миколюк М.Д. (адвокат),
ВСТАНОВИВ:
Селянське (фермерське) господарство "Поліна" (далі - позивач, СФГ "Поліна") звернувшись в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - відповідач), просило визнати право на постійне користування земельною ділянкою площею 51,6 га в натурі, яка розташована на території Вінницько-Іванівської сільської ради Богодухівського району Харківської області і посвідчена державним актом на право користування землею Серія НОМЕР_1.
Ці вимоги мотивовано тим, що зазначена земельна ділянка була надана ОСОБА_1 у довічне успадкування для створення і ведення селянського (фермерського) господарювання (далі - СФГ) відповідно до державного акта на право користування землею і в подальшому була передана в користування останнім створеному ним СФГ "Поліна", а тому право постійного користування на спірну земельну ділянку належить саме позивачу.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.10.2018 позов задоволено.
Суд першої інстанції визнав, що з моменту передачі земельної ділянки до створеного фермером СФГ, як юридичної особи, відбулась заміна землекористувача у відносинах, щодо яких виник спір, а саме, фізична особа - фермер вибув зі спірних правовідносин землекористування, натомість його місце у спірних правовідносин зайняло створене фермерське господарство, як землекористувач.
Також суд зазначив, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, належним чином не обґрунтувало та не довело за допомогою належних та допустимих доказів ані обставин наявності суспільного інтересу на припинення права селянського (фермерського) господарства "Поліна" користування спірною земельною ділянкою, ані порушень прав держави чи територіальної громади, чи Головного управління Держземагентства у Харківській області, внаслідок виникнення у фермерського господарства такого права.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 вказане рішення залишено без змін. Апеляційний суд визнав, що з часу реєстрації СФГ 03.11.1992 у позивача виникло законне (титульне) володіння земельною ділянкою, яке ґрунтується на положеннях законодавства щодо призначення земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства, а також двох адміністративних актах видачі Державного акта про право довічного успадковуваного володіння засновнику СФГ та державній реєстрації СФГ на підставі видачі державного акта на землю засновнику СФГ.
Крім того, суд визнав, що речове право фізичної особи ОСОБА_2 може бути успадковане іншими фізичними особами (спадкоємцями), оскільки це прямо випливає з самого обсягу цього речового права, і вибраний позивачем спосіб захисту є найбільш ефективних за даних обставин.
У касаційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Харківській області просить вказані рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Ці вимоги мотивовано тим, що судами не було надано належного обґрунтування виникнення права довічного успадковуваного володіння саме у СФГ, не досліджено питання переоформлення права довічного успадковуваного володіння ОСОБА_2, відсутності права користування земельною ділянкою у СФГ, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 19.06.2018 у справі №816/1920/17, відсутності відомостей, які б могли ідентифікувати спірну земельну ділянку, зокрема, її кадастрового номеру. Наведені обставини на думку відповідача свідчать про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості, а оскаржувані судові рішення, як законні та такі, що відповідають обставинам справи, залишити без змін.
Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням ХІ сесії ХХІ скликання Богодухівської районної ради народних депутатів від 25.07.1992 вирішено надати ОСОБА_2 земельну ділянку сільськогосподарських угідь 50 га із земель запасу, вилучивши її з тимчасового користування колгоспу ім.Леніна. Також, даним рішенням надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки та виготовлення держаного акта на право володіння земельною ділянкою.
Згідно з Державним актом на право користування землею серія НОМЕР_1, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право користування землею за НОМЕР_1, земельна ділянка площею 51,6 га, яка розташована на території Степнянської сільської ради Богодухівського району Харківської області, надана гр. ОСОБА_2 у довічне успадкування для створення і ведення селянського (фермерського) господарювання.
За заявою голови селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 на підставі розпорядження Богодухівської районної ради народних депутатів №34 від 03.11.1992 було створено та зареєстровано Селянське (фермерське) господарство "Поліна", яке і користувалось спірною земельною ділянкою.
Позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з заявою №34 від 20.07.2018 за змістом якої просив останнього надати згоду на розробку технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки площею 51,6 га в натурі, яка розташована на території Вінницько-Іванівської сільської ради Богодухівського району Харківської області та посвідчена Державним актом на право користування землею серія НОМЕР_1, для присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру.
Проте, відповіді на вказану заяву відповідач так і не надав, що в сукупності з наведеним вище слугувало підставою для заявлення даного позову.
Приймаючи оскаржувані рішення та постанову, суди свої висновки мотивували тим, що оскільки ОСОБА_2 земельна ділянка згідно державного акта належала на праві довічного успадкування для створення і ведення селянського (фермерського) господарювання, створене ним же СФГ користуючись цією ділянкою після смерті засновника мало законні підстави для задоволення даного позову про визнання права на постійне користування земельною ділянкою.
Однак погодитись з такими висновками не можна з огляду на таке.
За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" N 2009-XII від 20.12.1991, в редакції від 14.10.1992, чинній на час реєстрації СФГ, як юридичної особи, селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.
Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником (абз.2 ч.2 цієї ж статті Закону).
Право на створення селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку і виявив до цього бажання. Переважним правом на створення селянського (фермерського) господарства користуються громадяни, які проживають в сільській місцевості і мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві (ч.1 ст.4 цього ж Закону).
Частина 1 статті 5 названого Закону визначає, що земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надаються громадянам за їх бажанням у довічне успадковуване володіння, приватну власність або в оренду. Право приватної власності на земельну ділянку селянським (фермерським) господарством може набуватись після шести років володіння нею.
Частина 1 статті 23 Земельного Кодексу України N 561-XII від 18.12.1990 у редакції від 13.03.1992, чинній на час реєстрації СФГ, визначала, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Стаття 9 вказаного вище Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" N 2009-XII від 20.12.1991 у наведеній редакції унормовувала, що після одержання Державного акта на право приватної власності або довічного успадковуваного володіння землею чи укладення договору на оренду селянське (фермерське) господарство підлягає державній реєстрації в районній, міській Раді народних депутатів, що надала земельну ділянку у довічне успадковуване володіння, приватну власність або користування. Для державної реєстрації до відповідної Ради народних депутатів селянське (фермерське) господарство подає заяву про реєстрацію цього господарства, список осіб, які виявили бажання створити його, прізвище, ім`я, по батькові голови, документ про внесення плати за державну реєстрацію. За державну реєстрацію вноситься плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч.1). Після відведення земельної ділянки в натурі і одержання Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, приватної власності або договору на оренду земельної ділянки та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи; одержує печатку із своїм найменуванням і адресою; відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку; вступає в ділові відносини з іншими підприємствами, установами та організаціями; визнається як самостійний товаровиробник державними і господарськими органами при плануванні економічного і соціального розвитку регіону (ч.2). Сільська, селищна Рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, надану господарству земельну ділянку (ч.3).