ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 912/975/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
скаржника - адвокат Лисенко В.О.
відповідача - адвокат Соколовська Є.В.
третьої особи - Майстров О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
від 30.01.2019
у складі колегії суддів: Подобєд І.М. (головуючого), Кощеєва І.М., Орєшкіної Е.В.
та на рішення Господарського суду Кіровоградської області
від 01.08.2018
у складі судді: Кабакової В.Г.
у справі № 912/975/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Теплоенергетик"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міської ради міста Кропивницького
про стягнення 24 585 967,38 грн,-
ВСТАНОВИВ:
1. У квітні 2018 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Теплоенергетик" про стягнення боргу у загальній сумі 24 585 967,38 грн., у тому числі: пені у розмірі 13 019 305,06 грн.; штрафу у розмірі 3 709 394,38 грн., три проценти річних у розмірі 1 167 710,51 грн.; інфляційних втрат у розмірі 6 689 557,43 грн.
2. Позивач обґрунтував свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем договору купівлі-продажу природного газу в частині своєчасної оплати за переданий природний газ.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 01.08.2018 у справі №912/975/18 (суддя Кабакова В.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенергетик" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - штраф у розмірі 276 959,85 грн., пеню у розмірі 793 800,24 грн., три проценти річних у розмірі 215 623,77 грн., збитки від інфляції у розмірі 805 220,59 грн., а також 47 435,47 грн. судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Комунального підприємства "Теплоенергетик" 8 714,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.
4. Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (позивач) подало апеляційну скаргу.
5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2019 у даній справі апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення залишено без змін.
6. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
6.1 Між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Теплоенергетик" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу №95/15-ПР від 19.12.2014 (далі - договір, а.с. 12-17 т.1), відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах договору.
6.2 Відповідно до пункту 1.2. договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.
6.3 Згідно пункту 2.1. договору продавець передає покупцеві в період з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 8 945 тисяч куб. м, у тому числі по місяцях кварталів, згідно графіку передбаченого договором.
6.4 Відповідно до пункту 3.1. договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.
6.5 Пунктом 3.3. договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
6.6 В розділі 5 Договору узгоджено ціну природного газу. Так, згідно пункту 5.2. договору ціна за 1 000 куб. м газу становить 5 900,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн., крім того ПДВ 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ - 440,04 грн. До сплати за 1 000 куб м. природного газу - 6 384,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 276,94 грн., всього з ПДВ - 7 661,64 грн.
6.7 У пункті 5.4. договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
6.8 Згідно з пунктом 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
6.9 Відповідно до пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
6.10 Відповідно до пункту 9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.
6.11 Розділом 11 договору передбачено, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині поставки природного газу з 01.01.2015 до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до повного погашення заборгованості.
6.12 Договір підписано сторонами та скріплено печатками.
6.13 В подальшому сторонами внесено зміни до Договору шляхом укладення додаткових угод №1 від 10.02.2015, №2 від 27.03.2015, №3 від 14.04.2015, №4 від 29.05.2015, №5 від 26.06.2015, №6 від 27.07.2015, №7 від 16.10.2015, №8 від 22.10.2015, №11 від 25.11.2015 відповідно до яких з 01.02.2015 за 1 000 куб. м природного газу встановлено до сплати 7 416,84 грн. з ПДВ; з 01.03.2015 - 11 333,64 грн. з ПДВ; з 01.04.2015 - 9 600,24 грн.; з 01.05.2015 - 9 122,88 грн.; з 01.06.2015 - 8 865,84 грн., з 01.07.2015 - 8 874,60 грн.; 01.10.2015 по 31.10.2015 - 8 905,32 грн.; з 01.11.2015 - 8 745,74 грн.; з 01.12.2015 - 8 751,10 грн. (а.с.18-28 т.1).
6.14 На виконання умов Договору позивач у період з січня 2015 року по грудень 2015 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 46 937 124,49 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015, від 28.02.2015, від 31.03.2015, від 30.04.2015, від 31.10.2015, від 30.11.2015, від 31.12.2015 (а.с.37-43 т.1).
6.15 Однак, оплату в спірному періоді відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п. 6.1 Договору, здійснивши остаточний розрахунок з позивачем за Договором 14.12.2016, що підтверджується випискою по банківським операціям відповідача (а.с.45-47 т.1) та розрахунком заборгованості (а.с.29-36 т.1).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
7. 15.02.2019 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" через Центральний апеляційний господарський суд звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 08.02.2019 № 14/4-243 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2019 та на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.08.2018 у справі № 912/975/18, в частині відмови у стягненні 3 % річних у розмірі 952 086,74 грн, інфляційних втрат у розмірі 5 884 336,84 грн, пені у розмірі 11 431 704,58 грн, штрафу у розмірі 3 155 474,68 грн, стягненні 8 714,00 грн витрат на правову допомогу, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
8. 26.02.2019, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України, касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 08.02.2019 № 14/4-243 разом зі справою № 912/975/18 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 912/975/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.03.2019.
10. Ухвалою Верховного Суду від 18.03.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 912/975/18 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 08.02.2019 № 14/4-243 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2019 та на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.08.2018, в частині відмови у стягненні 3 % річних у розмірі 952 086,74 грн, інфляційних втрат у розмірі 5 884 336,84 грн, пені у розмірі 11 431 704,58 грн, штрафу у розмірі 3 155 474,68 грн, стягненні 8 714,00 грн витрат на правову допомогу; призначено розгляд касаційної скарги на 15.05.2019 об 11 год. 15 хв.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.
11. Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
12. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
12.1 Застосування положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" до спірних правовідносин є неправомірним, з огляду на не включення відповідача до відповідного реєстру.
12.2 Судами не враховано, що отриманий природний газ згідно договору використовується відповідачем виключно для власних потреб, а тому суди дійшли помилкового висновку про зменшення розміру пені на 50%.
12.3 Висновки судів про використання відповідачем отриманого газу виключно для виробництва електроенергії є необґрунтованими та безпідставними, оскільки ґрунтуються на доказах які не є належними та допустимими в розумінні закону.
12.4 Відповідачем не було надано актів приймання - передачі наданих послуг, актів виконаних робіт та їх вартості, тощо, що свідчить про неправомірність стягнення з позивача коштів сплачених відповідачем адвокату за надання правничої допомоги.
13. Представник скаржника в судовому засіданні 15.05.2019 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
14. КП "Теплоенергетик" та Міською радою міста Кропивницького подано відзиви на касаційну скаргу в якому останні просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
14.1 Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні 15.05.2019 заперечили проти касаційної скарги з підстав викладених у відзивах.
Позиція Верховного Суду
15. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
16. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
17. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
18. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
19. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
20. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
21. Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
22. Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
23. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
24. Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
25. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.
26. Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
27. Пунктами 1, 2 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
28. Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
29. Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
30. Згідно з приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
31. Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
32. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.