ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 905/1502/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Варави Ю.В.,
представників учасників справи:
позивача - Бабій А.Б.,
відповідача - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області
на рішення Господарського суду Донецької області
у складі судді Кротінова О.В.
від 20.12.2016 та
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Чернота Л.Ф., Геза Т.Д., Зубченко І.В.
від 03.03.2018
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СРЗ"
про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Донецької області від 20.10.2015 у справі №905/1502/15
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СРЗ"
про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути цілісно-майновий комплекс.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 18 серпня 2015 року позивач подав позовну заяву про розірвання договору оренди №1055/03 від 17.06.2003, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "СРЗ", на державне майно - цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Азовський судноремонтний завод", розташований за адресою: 87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, 2; зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "СРЗ" повернути державне майно - цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Азовський судноремонтний завод", розташований за адресою: 87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, 2 до сфери управління Міністерства інфраструктури України.
2. Позовні вимоги обґрунтовані істотним порушенням відповідачем умов договору оренди №1055/03 від 17.06.2003, а саме, невиконанням відповідачем, як орендарем, зобов`язань, визначених пунктами 3.1, 3.2 зазначеного договору, в редакції рішення Господарського суду Донецької області від 13.06.2013 у справі №5006/37/152пн/2012, шляхом ухилення від проведення інвентаризації орендованого майна в порядку, передбаченому Положенням про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 № 158 та завдання цим збитків державі у розмірі 43 270 975,87 грн.
3. Позивач зазначає, що невиконання орендарем умов додаткової угоди № 5 до договору оренди №1055/03 від 17.06.2003 в частині сплати орендної плати за ставкою 20% від вартості основних засобів та нематеріальних активів за незалежною оцінкою на час оцінки об`єкта оренди та непроведення інвентаризації майна цілісного майнового комплексу в передбаченому порядку унеможливлює здійснення оцінки об`єкта оренди, що є підставою для розірвання договору оренди, передбаченою частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Хід розгляду справи
4. Рішенням Господарського суду Донецької області від 20.10.2015 у справі №905/1502/15 позов задоволено. Розірвано договір оренди №1055/03 від 17.06.2003. Повернуто державне майно - цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Азовський судноремонтний завод", розташований за адресою: м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, 2.
5. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2016 рішення Господарського суду Донецької області від 20.10.2015 у справі №905/1502/15 залишено без змін.
6. Зазначені судові рішення мотивовані обґрунтованістю позовних вимог та, відповідно, наявністю підстав для розірвання договору оренди №1055/03 від 17.06.2003.
7. 28 листопада 2016 року відповідач подав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Донецької області від 20.10.2015 (надалі - Заява).
8. У зазначеній Заяві відповідач просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення про відмову у позові.
9. Заява відповідача мотивована посиланням на рішення Господарського суду Донецької області від 13.06.2016 у справі №905/2191/15, яким встановлено факт відсутності винних дій відповідача як обов`язкової частини складу цивільного правопорушення - невиконання умов договору оренди державного майна, як підстави для розірвання такого договору за рішенням суду згідно частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.
10. Відповідач у Заяві також посилається на набрання чинності 15 жовтня 2014 року Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який має застосовуватись до спірних правовідносин, разом із розпорядженнями Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014, №1079-р від 05.11.2014, №1275-р від 02.12.2015.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій
11. Рішенням Господарського суду Донецької області від 20.12.2016 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СРЗ" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Донецької області від 20.10.2015 у справі №905/1502/15. Рішення Господарського суду Донецької області від 20.10.2015 у справі №905/1502/15 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
12. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.03.2018 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
13. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що обставини, якими відповідач обґрунтував свою Заяву є нововиявленими, мають істотне значення для справи, існували на час винесення рішення Господарського суду Донецької області від 20.10.2015 у даній справі та не були відомі відповідачу під час розгляду справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. 27 березня 2019 року позивач подав касаційну скаргу.
15. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 20.12.2016, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.03.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні Заяви.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16. Позивач у касаційній скарзі зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій було порушено приписи статей 112, 113 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) та статей 320, 322 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017). На думку позивача відсутні істотні обставини для перегляду рішення Господарського суду Донецької області від 20.10.2015 у даній справі.
17. Позивач також зазначає про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме, приписів Конституції України, Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та відповідних розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу
18. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, оскільки вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з додержанням норм чинного законодавства.
НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
19. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції, чинній до 15.12.2017)
Стаття 112
Господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;
3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;
4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;
5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
20. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції, чинній з 15.12.2017)
Стаття 300 частини 1, 2
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Стаття 320 частини 1, 2, 4, 5
Рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.