ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/736/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
за участю секретаря судового засідання Лихошерст І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Агрохолдинг "Торнадо"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., судді Барбашова С.В., Пелипенко Н.М.)
за позовом Приватного підприємства "Агрохолдинг "Торнадо"
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан"
про зобов`язання звільнити об`єкт нерухомого майна
та за зустрічним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан"
до Приватного підприємства "Агрохолдинг "Торнадо"
про визнання права власності та зобов`язання укласти договір
за участю заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України
за участю: позивача Гіль Є.В. (адвокат)
прокурора: Кравчук О.А. (посвідчення від 01.08.16),
ВСТАНОВИВ:
Звернувшись у суд з даним позовом, Приватне підприємство "Агрохолдинг "Торнадо" (далі - позивач) просило зобов`язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Лан" (далі-відповідач) звільнити об`єкти нерухомого майна, що належать позивачу та розташовані за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с.Ватутіне, вул.Нова, 5 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно користується нерухомим майно, оскільки термін дії договору оренди сплив та позивач висловив відповідачу відмову продовжувати договірні відносини, проте відповідач відмовляється в добровільному порядку повернути орендоване майно, чим порушує права позивача.
Відповідач звернувся із зустрічним позовом, згідно з яким просив суд визнати за ним право власності на 1/5 частку майнового комплексу з приймання, сушки, зберігання та відвантаження сільськогосподарської продукції, який складається з нежитлових будівель літ. А (офіс) загальною площею 297,5 м2, літ. В (виробничо-технічна лабораторія) загальною площею 74,7 м2, літ. Н (закрита трансформаторна підстанція з електроцехом) загальною площею 79,4 м2, літ. К (елеватор) загальною площею 763,6 м2, літ. Ж (елеватор) загальною площею 3 421,5 м2, літ. М (елеватор) загальною площею 3 428,1 м2, літ. Л (склад наземного зберігання № 1) загальною площею 4 334,6 м2, літ. Г (розподільча дільниця) загальною площею 35,8 м2, літ. О (промислова дільниця № 1) загальною площею 112,1 м2, літ. Д (контрольно-пропускний пункт) загальною площею 217,5 м2, літ. Б (побутові приміщення) загальною площею 100,0 м2, літ. Р (зерносушильний комплекс) загальною площею 251,2 м2, літ. П (залізнична вагова) загальною площею 61,8 м2, що знаходяться за адресою: Харківська область. Нововодолазький район, с. Ватутіне, вул. Нова, 5 (далі-майновий комплекс), а також зобов`язати позивача укласти новий договір оренди на майновий комплекс.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, за згодою позивача, проведені поліпшення нежитлових будівель на суму, що перевищує 1 000 000,00 грн., тому у відповідача виникло право власності на об`єкт у відповідній частині та переважне право на укладення з позивачем договору оренди на новий термін.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.04.2017 (суддя Прохоров С.А.), в первісному позові відмовлено, зустрічний позов задоволено повністю.
Суди розглядали справу неодноразово.
Оскарженою постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2019, вказане рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення зустрічного позову та в цій частині прийнято нове, яким в задоволенні зустрічного позову відмовлено, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач посилався на те, що заступником прокурора Харківської області (далі-прокурор) та Міністерством аграрної політики та продовольства України (далі-Міністерство) не доведено порушення права власності держави на об`єкти, які перебували у власності позивача, а згодом стали матеріалом для створення майнового комплексу. Позивач вказує, що прокурором не дотримана процедура звернення до суду в інтересах інших осіб. Також позивач зазначає, що Міністерство не наділено повноваженнями щодо управління майном, яке передано до статутного фонду ДАК "Хліб України" та воно не належить до сфери управління Міністерства. Крім того, позивач зазначає, що прокурором та Міністерством не доведено, що коли-небудь майновий комплекс перебував у державній власності.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Як встановлено судами, 01.03.2016 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди нежитлових будівель № 010316/ЛТ, на виконання умов якого, за відповідним актом приймання-передачі відповідач отримав об`єкт оренди, який визначений договором, строком до 31.12.2016.
Пунктами 6.3.2, 6.3.3 договору передбачено право відповідача здійснювати (проводити) за власний рахунок поліпшення об`єкта оренди. Здійснення поліпшень, в подальшому невідокремлюваних від об`єкту оренди, здійснюється виключно за письмовим погодженням позивача щодо виду та вартості таких поліпшень. Відповідач має право на компенсацію вартості понесених ним витрат за проведені поліпшення, що в подальшому не можуть бути відокремлені від об`єкта оренди без їх пошкодження, у разі якщо такі поліпшення були здійснені за попереднім узгодженням з орендодавцем, у тому числі, в частині вартості здійснення таких поліпшень, з урахуванням п.7.6 цього договору.
Згідно пункту 7.6 договору, відповідач має право здійснювати поліпшення об`єкту оренди лише за наявності письмового дозволу позивача (стаття 778 ЦК України).
Пунктом 7.5 договору сторони узгодили, що якщо в результаті здійсненого відповідачем поліпшення і здійснених операцій в рамках виконання договору про надання послуг, буде створена нова річ, то відповідач стає її співвласником у розмірі, передбаченому у п.7.7 цього договору.
Відповідно до пункту 7.7 договору, у випадку, якщо розмір грошових витрат відповідача на здійснення поліпшення об`єкту оренди (в тому числі придбання та монтаж або ремонт обладнання) перевищує 1 000 000,00 грн., то відповідач має право отримати право власності на 1/5 частку створеної нової речі згідно п.7.5 цього договору.
Згідно пункту 10.8 договору після закінчення строку дії договору, орендар, який належно виконує свої обов`язки за договором, має переважне право на укладення договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий термін встановлюються за домовленістю сторін.
Пунктом 13.10 договору, сторони визначили, що вони враховують положення та керуються умовами договору про надання послуг від 04.01.2011 № 0401-11/ТЛ, який укладено між сторонами зі справи.
04.01.2011 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) був укладений договір про надання послуг № 0401-11/ТЛ.
Також встановлено, що між сторонами відбувалося листування щодо погодження проведення ремонтних робіт та встановлення обладнання на об`єкті на певні суми.
Суди встановили, що згідно протоколу загальних зборів учасників позивача від 30.11.2016 № 161130/Т та наказу директора позивача від 02.12.2016 № 9, прийнято рішення про створення майнового комплексу з відповідними параметрами та характеристиками.
14.02.2017 майновий комплекс був зареєстрований за позивачем у встановленому законом порядку.
Позивач направив відповідачу лист №22/1 від 02.12.2016, в якому повідомив про відмову продовжувати дію договору оренди та необхідність відповідачу звільнити займані приміщення у строк до 05.01.2017, у зв`язку з тим, що сторонами підписано акт виконаних робіт до договору про надання послуг, а позивачем прийнято рішення про подальшу самостійну експлуатацію майнового комплексу.
Листом від 30.12.2016 № 583 відповідач повідомив позивача про відмову звільнити приміщення, посилаючись на те, що відповідно до пункту 2.5 договору про надання послуг до створення майнового комплексу він має переважне право на укладення договору оренди 18 нежитлових будівель та обладнання, яке буде встановлено, а після створення майнового комплексу він має переважне право на укладання договору оренди на новостворений об`єкт майновий комплекс.
Апеляційним судом встановлено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 06.11.2017 у справі № 922/6102/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 та постановою Верховного Суду від 20.11.2018, визнано незаконним та скасовано пункт 1 рішення правління Державної акціонерної компанії "Хліб України" від 16.08.2010, оформлене протоколом №231, у частині затвердження статуту Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база №84" у новій редакції; визнано недійсними зміни до статуту Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база №84" від 16.08.2010, в частині передачі до статутного фонду Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база №84" майна Державної акціонерної компанії "Хліб України" на праві власності та надання повноважень щодо розпорядження ним; визнано незаконними та скасовано рішення XLVI сесії Ватутінської сільської ради Нововодолазького району Харківської області V скликання від 05.10.2010 про видачу свідоцтв про право державної власності Дочірньому підприємству Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база №84" на наступне майно: нежитлові будівлі робочої вежі, силосного корпусу №1, №2 і силосного розширеного корпусу №1, №2, зерносушарки, пиловід`ємника, нежитлова будівля контори елеватора, залізнично-дорожні ваги, електромайстерня з трансформаторною підстанцією, механічна майстерня, автовагова, лабораторія, адміністративний корпус, розташовані за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с. Ватутіне, вул. Нова, буд . 5 (далі-нерухоме майно); визнано незаконними та скасовано рішення XLVII сесії Ватутінської сільської ради Нововодолазького району Харківської області V скликання від 19.10.2010 про видачу свідоцтв про право приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Промбудскло" на наступне майно: нежитлові будівлі робочої вежі, силосного корпусу №1, №2 і силосного розширеного корпусу №1, №2, зерносушарки, пиловід`ємника, нежитлова будівля контори елеватора, залізнично-дорожні ваги, електромайстерня з трансформаторною підстанцією, механічна майстерня, автовагова, лабораторія, адміністративний корпус, розташовані за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с. Ватутіне, вул . Нова, буд . 5.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Господарським судом Харківської області у справі № 922/6102/15 встановлено незаконність передачі нерухомого майна до Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база №84", а від останньої до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудскло", а також те, що нерухоме майно належить до державної форми власності і було закріплено за Державною акціонерною компанією "Хліб України" на праві господарського відання, оскільки майно Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база №84" включено до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, та Кабінетом Міністрів України не приймалося рішення про зміну правового режиму державного майна.
Також встановлено, що позивач, на підставі договорів купівлі-продажу, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбудскло", набув право власності на нерухоме майно.