ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/2153/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
за участю секретаря судового засідання - Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Одесміськелектротранс"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 (головуючий суддя - Поліщук Л.В., судді: Аленіна О.Ю., Таран С.В.) та на рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2018 (суддя Рога Н.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ашрам"
до Комунального підприємства "Одесміськелектротранс"
про стягнення коштів
та за зустрічним позовом Комунального підприємства "Одесміськелектротранс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ашрам"
про визнання недійсним свідоцтва про право власності у частині,
за участю:
від відповідача: Жуган Д.М. (адвокат)
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ашрам" звернувшись в суд з позовом з урахуванням заяв про зміну предмету позову, просило стягнути з Комунального підприємства "Одесміськелектротранс" 459 503 грн. 15 коп. за користування в період з 01.09.2014 до 31.08.2015 майном, а саме: приміщення адміністративної будівлі літ. "Ж" площею 379,6 кв. м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 1-А, також 831 769 грн. 60 коп. за користування у період з 01.09.2014 до 31.08.2015 майном, а саме: приміщення адміністративної будівлі літ. "И" площею 690 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 1-А/3, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач використовував спірні приміщення, які належать на праві приватної власності позивачу, без достатньої правової підстави.
Комунальне підприємство "Одесміськелектротранс" подало зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ашрам" про визнання недійсними свідоцтв про право власності від 23.03.2014 № 19693031 та від 23.03.2014 № 19679264.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.07.2018, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2019, первісний позов задоволено повністю, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішення судів мотивовані тим, що право власності позивача на спірні об`єкти нерухомості оформлено належним чином та підтверджується наданими доказами, а відповідач безперервно користується нерухомим майном у заявлений період з 01.09.2014 до 31.08.2015, тому позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтованими і правомірними, а зустрічні - спростовуються матеріалами справи.
У касаційній скарзі Комунальне підприємство "Одесміськелектротранс" (далі - скаржник) просить рішення та постанову у справі скасувати, а справу направити на новий розгляді до суду першої інстанції. Ці вимоги мотивовано неповним з`ясуванням судами доводів відповідача, доказів у справі, зокрема звітів про оцінку майна, котрі на думку скаржника є недопустимими доказами, та обставин, що склались між сторонами спору, що має наслідком порушення норм процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Ашрам" просить у задоволенні касаційної скарги відмовити враховуючи положення частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України щодо меж перегляду у касаційному порядку судових рішень.
Ухвалою Касаційного господарського суду від 21.03.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою Комунального підприємства "Одесміськелектротранс" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2018 в частині первісних позовних вимог, в частині зустрічних позовних вимог у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою відмовлено.
Отже судові рішення у даному касаційному провадженні переглядаються в межах первісних позовних вимог.
Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.
Предметом первісних позовних вимог є вимога стягнути з Комунального підприємства "Одесміськелектротранс" (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ашрам" (далі - позивач) 459 503 грн. 15 коп. за користування в період з 01.09.2014 до 31.08.2015 майном, а саме: приміщення адміністративної будівлі літ. "Ж" площею 379,6 кв. м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 1-А, та 831 769 грн. 60 коп. за користування у період з 01.09.2014 року по 31.08.2015 майном, а саме: приміщення адміністративної будівлі літ. "И" площею 690 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 1-А/3 (далі - спірне майно).
Підставою цих вимог визначено те, що відповідач використовував у вказаний період спірне майно, яке належать на праві приватної власності позивачу, без достатньої правової підстави.
У частині четвертій статті 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання.
Статтею 41 Основного Закону унормовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з частиною першою статті 316 та частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною першою статті 1212 названого Кодексу встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Пунктом 1 частини першої статті 1214 ЦК України унормовано, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Із цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.
Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, у тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Таким чином, можна дійти висновку, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Відтак, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.
Така правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 25.10.2017 зі справи № 3-905гс17.