Постанова Іменем України
15 травня 2019 року
м. Київ
справа № 757/14879/15-к
провадження № 51-251км17
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Стефанів Н.С., Стороженка С.О., за участю секретаря судового засідання Михальчука В.В., прокурора Пантєлєєвої А.С., засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції), захисника Юрченка А.Ф.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 листопада 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100060002043, щодо
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, жителя АДРЕСА_1 ),
та
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Токмак Запорізької області, жителя АДРЕСА_2 )
засуджених за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього майна, що є його власністю.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 постановлено обраховувати з моменту його фактичного затримання та взяття під варту - 17 грудня 2015 року. Зараховано в строк тримання під вартою час попереднього ув`язнення ОСОБА_2 з 21 березня 2015 року по 08 квітня 2015 року.
За цим же вироком засуджено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього майна, що є його власністю.
На підставі ст. 71 КК до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 30 травня 2012 року у виді 1 року позбавлення волі та призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією всього майна, що є його власністю.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 постановлено обраховувати з моменту його фактичного затримання - з 21 березня 2015 року.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 листопада 2017 року вирок залишено без змін.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року зараховано ОСОБА_5 у строк відбування покарання попереднє ув`язнення у даному кримінальному провадженні в періоди з 21 березня 2015 року по 08 квітня 2015 року та з 17 грудня 2015 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання попереднє ув`язнення у даному кримінальному провадженні в період з 21 березня 2015 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_6 і ОСОБА_1 засуджені за те, що вони 21 березня 2015 року приблизно о 01:00 в районі між будинками № 6 та № 4-а на вул. Лаврській у м. Києві, за попередньою змовою групою осіб вчинили напад на потерпілого ОСОБА_7 з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого. Своїми спільними діями засуджені заподіяли ОСОБА_7 тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості й шляхом розбою заволоділи його мобільним телефоном вартістю 1000 грн та гаманцем вартістю 500 грн, в якому знаходилися грошові кошти в сумі 1 грн, банківська кредитна картка потерпілого та його особисті документи.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_6 ставить вимогу про зміну ухвали суду апеляційної інстанції. Посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок суворості та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність у частині зарахування строку попереднього ув`язнення. Вважає, що суд першої інстанції, обираючи йому покарання, не взяв до уваги поведінку потерпілого, що передувала злочину, а апеляційний суд неправильно зарахував йому строк перебування під вартою. Просить суд касаційної інстанції зарахувати йому один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі в період з 20 червня 2017 року до дати ухвалення постанови Верховним Судом.
Щодо ОСОБА_1 судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Юрченко А.Ф., який діє в інтересах ОСОБА_2, підтримав касаційну скаргу засудженого та просив її задовольнити.
Прокурор вважала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Засуджений ОСОБА_1 не заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_2
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 187 КК, не оспорюються в касаційній скарзі засудженого.
Доводи ОСОБА_2 про невідповідність обраного йому покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок суворості є необґрунтованими. Призначаючи покарання засудженому, суд урахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке належить до тяжких злочинів, особу винного, який раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину, задовільно характеризується за місцем проживання, вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння, взяв до уваги думку потерпілого про необхідність призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі відповідно до вимог закону, та призначив ОСОБА_5 мінімальне покарання в межах санкції ч. 2 ст. 187 КК. Обране покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, воно відповідає вимогам статей 50, 65КК. Підстав вважати покарання несправедливим внаслідок суворості немає.
Що стосується вимоги засудженого зарахувати йому один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі у період з 20 червня 2017 року до дати постановлення ухвали Верховним Судом, то слід взяти до уваги таке.